Воскресенье , 4 Декабрь 2016
1401366578_802

Знания — сила!

Добавлено в закладки: 0

Готовлюсь к выступлению на передаче «Свобода слова» на телеканале ICTV

Решил перечитать нормативные документы, которые регулируют применение сотрудниками милиции специальных средств для восстановления общественного порядка, которые по моей просьбе подготовили юристы МВД.

Подумал, что пусть все кто хочет имееют воможность разобраться в том — как, когда и прикаких условиях, в каких случаях и на каких основаниях сотрудники милиции могут применять специальные средства и какие специальные средства разрешено применять сотрудникам милиции для восстановления общественного порядка, задержания преступника, осоюождения заложников.

В первую очередь — я предложу Министру МВД сделать на основаниии этих нормативных документов — тесты для сотрудников патрульно-постовой службы на знание этой нормативной базы. Знай они ее хорошо, того что было бы на Майдане и вчера в Одессе не произошло бы.

Текста много — но знания — сила!

ВИБІРКА
ІЗ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРАЦІВНИКАМИ МІЛІЦІЇ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про міліцію

Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 14. Застосування спеціальних засобів

Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;

2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;

6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

7) для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

 

РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

П О С Т А Н О В А
від 27 лютого 1991 р. N 49
Київ

Про затвердження Правил застосування спеціальних
засобів при охороні громадського порядку
Рада Міністрів Української РСР п о с т а н о в л я є:

Затвердити Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку (додаються).
{ Абзац другий Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1534 ( 1534-2001-п ) від 17.11.2001 }

Голова
Ради Міністрів УРСР В.ФОКІН

Керуючий Справами
Ради Міністрів УРСР В.ПЄХОТА

Інд. 38
ЗАТВЕРДЖЕНІ
постановою Ради Міністрів УРСР
від 27 лютого 1991 р. N 49

ПРАВИЛА
застосування спеціальних засобів при охороні
громадського порядку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ

1. Ці Правила визначають порядок застосування спеціальних засобів особовим складом міліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки, боротьби зі злочинністю*, та перелік спеціальних засобів.
_______________
* Надалі — «працівники міліції».

2. Правовою основою застосування спеціальних засобів є Закон України «Про міліцію» та Постанова Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 р. «Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці».

3. Спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли використано і не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу на правопорушників:

а) для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров’ю;

б) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

в) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їхньої приналежності, або їх звільнення у разі захоплення;

г) для затримання і доставлення до міліції або іншого службового приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і утримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

д) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;

є) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

ж) для звільнення заложників.

4. Використанню спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції та звільнення заложників, має передувати попередження про намір їх застосування.

Попередження може бути зроблено голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей — через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуватимуться, та українською і російською мовами не менш як 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

5. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

6. Рішення про застосування спеціальних засобів приймає службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно. Про застосування цих засобів вони у письмовій формі доповідають безпосередньому начальнику із зазначенням: коли, де, проти кого, за яких обставин застосовувалися спеціальні засоби та наслідків їх застосування.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування спеціальних засобів, працівник міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити безпосередньому начальникові для сповіщення прокуророві.

Начальник органу чи установи внутрішніх справ, командир частини Національної гвардії доповідає вищестоящому керівнику. При необхідності інформуються керівники органів місцевої влади.

7. У кожному випадку застосування спеціальних засобів працівники міліції зобов’язані в найкоротші строки забезпечити подання потерпілим необхідної допомоги, повідомляючи лікарям і медичним закладам, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку.

8. Забороняється застосування спеціальних засобів:

а) до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору;

б) у приміщеннях і на земельних ділянках, які закріплено за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, за винятком випадків, коли від глави дипломатичного або глави іншого відповідного представництва надійде прохання застосувати вказані засоби проти правопорушників;

в) у приміщеннях або виробництвах, пов’язаних з виготовленням вибухових чи легкозаймистих речовин, у дитячих і лікувальних закладах.

9. Після застосування спеціальних засобів провадиться огляд приміщень і місцевості з метою виявлення потерпілих, можливих вогнищ, пошкодження об’єктів життєзабезпечення, а також збору спеціальних засобів, що не спрацювали, а при необхідності — дегазація.

10. Начальники органів і установ внутрішніх справ, командири з’єднань і частин Національної гвардії повинні систематично проводити роботу по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів, притягати згідно з чинним законодавством до відповідальності осіб, які допустили їх неправомірне використання; організовувати навчання особового складу застосування спеціальних засобів і підготовку кваліфікованих спеціалістів-інструкторів за затвердженою програмою; видавати особовому складу спеціальні засоби тільки після складання кожним з них заліків з правил та порядку їх застосування.

Відповідальність за організацію роботи по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку покладається на Міністра внутрішніх справ. { Абзац другий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1534 ( 1534-2001-п ) від 17.11.2001 }

11. Правила експлуатації, технічного обслуговування, зберігання, обліку, списання та знищення спеціальних засобів, необхідні заходи обережності при користуванні ними, порядок організації та програми навчання особового складу встановлюються Міністерством внутрішніх справ.
{ Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1534 ( 1534-2001-п ) від 17.11.2001 }

II. ПЕРЕЛІК СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ

12. Спеціальними засобами, що застосовуються при охороні громадського порядку, є:
а) засоби індивідуального захисту:
шоломи (стальні армійські, «Сфера», каска захисна пластмасова)
бронежилети
протиударні та броньові щити;
б) засоби активної оборони:
гумові кийки;
кийки пластикові типу «тонфа»;
наручники;
електрошокові пристрої;
патрони і пристрої для їх вітчизняного виробництва, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами («Черемуха-1», «Черемуха-4», «Черемуха-5», «Черемуха-6», «Черемуха-7», «Черемуха-10», «Черемуха-12», «Сирень-1», «Сирень-2», «Сирень-3»);
балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та дратівної дії на основі природних капсаїциноїдів, морфоліду пералгонової кислоти (МПК), ортохлорбензальмалононітрилу (CS) і речовини АЛГОГЕН;
в) засоби забезпечення спеціальних операцій:
ранцеві апарати «Облако»
світлошумова граната «Заря» та світлошумовий пристрій «Пламя»
патрони з гумовою кулею «Волна-р»
водомети
бронемашини та інші транспортні засоби
пристрій для примусової зупинки автотранспорту «Еж-М»;
г) пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками:
малогабаритні підривні пристрої «Ключ», «Імпульс».
При охороні громадського порядку можуть також використовуватися службові собаки.
{ Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 13 ( 13-2014-п ) від 22.01.2014; дію пункту 12 відновлено у редакції, що діяла на день набрання чинності Постановою КМ N 13 ( 13-2014-п ) від 22 січня 2014 р., згідно з Постановою КМ N 191 ( 191-2014-п ) від 18.06.2014 }

III. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ АКТИВНОЇ ОБОРОНИ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

13. При застосуванні наручників потрібна періодична (не рідше як через 2 години) перевірка стану фіксації замків.

14. Забороняється нанесення ударів кийком:
гумовим — по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах;
пластиковим типу «тонфа» — по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику.

15. Світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната «Заря», світлошумовий пристрій «Пламя») застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини.

16. Водомети застосовуються для розсередження учасників масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 град. C.
{ Пункт 16 в редакції Постанови КМ N 14 ( 14-2014-п ) від 22.01.2014; дію пункту 16 відновлено у редакції, що діяла на день набрання чинності Постановою КМ N 14 ( 14-2014-п ) від 22 січня 2014 р., згідно з Постановою КМ N 191 ( 191-2014-п ) від 18.06.2014 }

17. При застосуванні сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин.

«Черемуха-1», «Черемуха-4», «Черемуха-12», «Сирень-3» та «Облако» застосовуються тільки на відкритій місцевості.

18. Забороняється застосовувати пристрій типу «Еж-М» для примусової зупинки автотранспорту, в тому числі вантажних автомобілів, що здійснюють перевезення людей; автотранспорту, приналежного дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

19. Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії «Волна-р» відстрілюються з допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.
{ Пункт 19 в редакції Постанови КМ N 829 ( 829-97-п ) від 04.08.97 }

20. Забороняється застосування малогабаритних підривних пристроїв «Ключ», «Импульс» для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заложники.

21. При охороні громадського порядку використовуються службові собаки, які пройшли відповідний курс дресирування, визнані придатними для службового користування і перебувають у штатах підрозділів службового собаківництва. Право застосування службових собак надається працівникам міліції, які несуть з ними службу. Службові собаки застосовуються на довгому і короткому поводках, без поводка, в наморднику і без нього, виходячи з конкретної ситуації, що склалася.

22. Модифікації зазначених у підпунктах «б», «в», «г» пункту 12 цих Правил спеціальних засобів, пов’язаних з видозміною їх конструкції та експлуатаційних параметрів, що не тягнуть за собою змін тактико-технічних властивостей, вводяться в дію наказами Міністра внутрішніх справ. У міру розробки нових спеціальних засобів активної оборони і забезпечення спеціальних операцій, не вказаних у цих Правилах, їх перелік доповнюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх справ і висновком Міністерства охорони здоров’я, Генеральної прокуратури України.
Затверджено наказом МВС від 28.07.94 N 404 «Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції від 6 вересня 1994 року за № 213/423
ПРЕАМБУЛА ДО СТАТУТУ
Статут патрульно-постової служби міліції розроблений відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» ( 565-12 ), інших законодавчих та нормативних актів та визначає основні завдання, порядок організації і несення патрульно-постової служби працівниками міліції по охороні громадського порядку, безпеки, боротьби з правопорушеннями на вулицях, площах, транспортних магістралях та в інших громадських місцях.
В Статуті на підставі загальних положень і принципів управління, узагальнення практики викладаються обов’язки посадових осіб органів внутрішніх справ по керівництву патрульно-постовою службою, порядок її організації, обов’язки і права нарядів міліції, особливості несення служби при проведенні масових заходів і надзвичайних обставинах.
Положення цього Статуту розповсюджується на всіх працівників органів внутрішніх справ, які відповідно до прямих обов’язків, наказу начальника органу внутрішніх справ, виконують патрульно-постові функції по охороні громадського порядку і безпеки в громадських місцях. Чинність Статуту поширюється також і на працівників міліції, які у вільний від виконання службових обов’язків час у разі звернення до них громадян або посадових осіб з повідомленням про події, що загрожують особистій чи громадській безпеці, мають вживати невідкладних заходів по запобіганню чи припиненню правопорушення, що вчиняється у громадському місці.
Військовослужбовці внутрішніх військ при виконанні завдань по охороні громадського порядку керуються Законом України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» ( 2235-12 ) і цим Статутом. ( Частина четверта преамбули із змінами, внесеними згідно з Наказом МВС N 1009 ( z1204-04 ) від 06.09.2004 )

Статут
патрульно-постової служби міліції України
Про затвердження Статуту патрульно-постової
служби міліції України

Розділ VII
Несення патрульно-постової служби

5. Особливості несення патрульно-постової служби
нарядами з службовими собаками

179. Згідно з статтею 14 Закону України «Про міліцію» ( 565-12 ) та пунктом «г» розділу II Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. N 49 ( 49-91-п ), службові собаки використовуються при охороні громадського порядку у таких випадках:
а) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
б) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
в) для відбивання нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби незалежно від їх належності або їх звільнення у разі захоплення;
г) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення;
д) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів; посягань на громадський спокій, життя і здоров’я людей;
е) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;
є) для звільнення заложників.
180. Час початку та інтенсивність їх застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
181. При охороні громадського порядку використовуються службові собаки, які пройшли відповідний курс дресирування, визнані придатними для службового користування і перебувають у штатах підрозділів службового собаківництва.
182. Право застосування службових собак надається працівникам міліції, які несуть з ними службу. Службові собаки використовуються на довгому і короткому паводках, в наморднику і без нього, виходячи з конкретної ситуації, що склалася.
183. У патрульно-постовій службі міліції службові собаки використовуються на маршрутах та постах в основному у вечірній та нічний час у лісопаркових зонах, на околицях міст, інших населених пунктів, на неосвітлюваних вулицях та інших місцях, де потрібна присутність таких нарядів.
Забороняється патрулювання з службовими собаками без намордника у місцях з масовим перебуванням людей, у поїздах, а також передавати собак іншим особам і залишати їх без нагляду під час патрулювання.
184. Службовий собака закріплюється за міліціонером-кінологом наказом начальника органу внутрішніх справ.
Працівники міліції, які не пройшли спеціальної підготовки на посаду міліціонера-кінолога не призначаються.
185. Службовий собака відсторонюється від патрулювання у зв’язку з хворобою за наявності письмового висновку ветеринарного лікаря або фельдшера оперативним черговим, а при відсутності висновку — начальником органу внутрішніх справ.
186. Службові собаки утримуються у об’єднаних розплідниках, окремих вольєрах при органах внутрішніх справ, а також за місцем проживання міліціонерів-кінологів.
Перевезення службових собак до місця несення служби і назад здійснюється спеціальним або патрульним автотранспортом.
При перевезенні громадським транспортом (де це дозволено) собака на короткому поводку у наморднику повинен знаходитись з лівого боку від міліціонера-кінолога.
При проходженні міліціонера-кінолога з службовим собакою пішки до місця несення служби і назад по багатолюдних вулицях, площах, парках собака повинен знаходитись з лівого боку на короткому поводку і у наморднику.
При температурі вище +30 та нижче -20 град. С тривалість роботи собак на вулиці не повинна перевищувати 4 годин.
187. Під час патрулювання собака повинен знаходитись зліва на короткому поводку і без намордника.
На обшук місцевості чи приміщення собака пускається без нашийника і намордника. Міліціонер-кінолог знаходиться на такій відстані, щоб собака не виходила з поля зору.
188. Використанню собаки, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції та звільнення заложників, має передувати попередження про це.
Попередження може бути зроблене голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей — через гучномовні установки, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуються, та українською і російською мовами не менш як 2 рази за наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.
189. При затриманні особливо небезпечних, озброєних злочинців необхідно застосовувати кілька добре натренованих собак, які не бояться пострілів і мають добру хватку.
Для уникнення втрати собаки не слід пускати її на затримання злочинця, якщо він знаходиться у схованці і відстрілюється. В такому випадку необхідно відволікати вогонь у сторону і пускати собак з тилу чи флангу або дочекатися відходу злочинця.
190. При затриманні злочинця працівник міліції, який застосував собаку, в разі заподіяння нею укусів затриманому повинен подати йому першу медичну допомогу. Собака при цьому по команді «Охороняй!» повинен знаходитись у 2-3 метрах від затриманого.
191. При перевірці документів та опитуванні правопорушника міліціонер-кінолог знаходиться щодо нього у положенні, вказаному в ст.190 цього Статуту, собака на короткому поводку без намордника по команді «Сидіти!» знаходиться на відстані, яка забезпечує безпеку особи, котра перевіряється (опитується). Під час доставляння правопорушника до міліції собака повинен знаходитись з лівого боку міліціонера-кінолога на короткому поводку без намордника.
192. При конвоюванні злочинця у пішому порядку, конвоїр з собакою прямує за конвойованим на відстані 3 метрів, забезпечує нагляд за ним, при цьому між конвоїром, собакою і конвойованим не повинні знаходитись інші учасники наряду. Собака по команді «Поряд», «Охороняй» прямує зліва на короткому поводку без намордника.
193. При конвоюванні злочинця в автомобілі і в інших транспортних засобах конвоїр з собакою розміщується там, звідки зручніше вести нагляд за конвойованим і швидко застосувати собаку в разі спроби конвойованого до втечі або нападу на конвой.
194. Про застосування службового собаки працівник міліції, який це здійснював, у письмовій формі доповідає безпосередньому начальнику із зазначенням: коли, де, проти кого, за яких обставин він його використовував та наслідки застосування.
195. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування службового собаки, працівник міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити безпосередньому начальникові для оповіщення прокуророві.
196. Начальник органу внутрішніх справ доповідає про це вищестоящому керівнику. При необхідності інформуються керівники органів місцевої влади.

Розділ VIII
Застосування заходів фізичного впливу,
спеціальних засобів, вогнепальної зброї

1. Застосування заходів фізичного впливу і
спеціальних засобів

200. Працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
201. Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.
Попередження може бути зроблене голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей — через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано на рідній мові осіб, проти яких ці засоби будуть застосуватись, та українською і російською мовами не менше, як 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.
202. Рішення про застосування спеціальних засобів приймає посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно.
203. Згідно з статтею 14 Закону України «Про міліцію» ( 565-12 ), розділами II, III постанови Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. N 49 ( 49-91-п ) «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР» (зі змінами та доповненнями), працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові та пластикові кийки, засоби зв’язування, спеціальні засоби, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, світлошумові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками і примусової зупинки автотранспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у випадках, зазначених у пункті 179 Статуту. ( Пункт 203 із змінами, внесеними згідно з Наказом МВС N 1030 ( z0863-03 ) від 10.09.2003 )
204. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби:
а) до жінок з очевидними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності і до малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу і збройної непокори;
б) в приміщеннях і на земельних ділянках, закріплених за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, за винятком випадків, коли від глав представництва надійде прохання застосувати в цих місцях заходи до правопорушників.
205. Забороняється застосування спеціальних засобів, сльозоточивих речовин і вибухових пристроїв у приміщеннях і виробництвах, пов’язаних з виготовленням продукції із вибухових і легкозаймистих речовин у дитячих та лікувальних закладах.
206. Світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната «Заря», світлошумовий пристрій «Пламя») застосовуються на відстані, не ближче двох метрів від людини.
207. При застосуванні сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин.
«Черемуха-1», «Черемуха-4», «Черемуха-12», «Сирень-3», «Облако» застосовуються тільки на відкритій місцевості.
208. Водомети застосовуються для розосередження учасників масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 град.C.
209. Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії («Волна-Р») відстрілюються з допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг. ( Пункт 209 із змінами, внесеними згідно з Наказом МВС N 1030 ( z0863-03 ) від 10.09.2003 )
210. Забороняється застосування малогабаритних підривних устроїв «Ключ», «Импульс» для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заложники.
211. Забороняється завдання ударів кийком:
— гумовим — по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах;
— пластиковим типу «тонфа» — по голові, шиї, сонячному сплетінню, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику.
( Пункт 211 в редакції Наказу МВС N 1030 ( z0863-03 ) від 10.09.2003 )
212. При застосуванні наручників необхідна періодична (не рідше, ніж через 2 години) перевірка стану фіксації замків.
213. Застосування газових пістолетів і балончиків здійснюється згідно з Інструкцією про порядок придбання, зберігання, видачі і застосування газових пістолетів і балончиків, затвердженою наказом МВС України від 30 грудня 1992 р. N 751 (втратив чинність), виходячи із тактико-технічних даних спеціального засобу. ( Пункт 213 із змінами, внесеними згідно з Наказом МВС N 1030 ( z0863-03 ) від 10.09.2003 )
214. Рішення про застосування газових пістолетів і балончиків працівники органів, підрозділів і установ внутрішніх справ приймають самостійно.
215. У разі неможливості уникнути застосування спеціальних засобів воно не повинно перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків, і має зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. При заподіянні шкоди необхідно забезпечити надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк, а також повідомити лікаря або медичний заклад про те, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку. Після застосування спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з метою виявлення потерпілих, а також збирання засобів, що не спрацювали, а при необхідності — дегазація.
Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника (додаток №7).
216. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, працівник міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Рейтинг: 1

Опубликовал(а):

не в сети 17 часов

Андрей

683

Доставка авто из Европы без растаможки!

Украина. Город: Киев
Комментарии: 801Публикации: 4446Регистрация: 04-08-2014
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть