Воскресенье , 4 Декабрь 2016
001250

Испытания новой полиции намбер ту.

Публикация в группе: Історії тьоті Альони

Добавлено в закладки: 0

00:17 ночі. Під вікном спрацьовує сигналізація на якийсь шарабайці.
00:27 ночі. Терплю….
00:37 ночі. Терплю з останніх сил…
00:47 ночі. Піздєц нервам. Дзвоню в поліцію.
— Дєвушка, підкажіть, шо нам робить в такій ситуації, коли отой непотріб волає вже півгодини під нашими вікнами? А я знаю, хто хазяїн? В нас 23 поверхи, я ж не побіжу по всіх питатися. Номера мені не видно з вікна. Ні, вийти не можу, холодно і ніч. Ні, поряд нікого з машиною нема.
— Зараз вишлемо наряд.

00:51 ночі. Приїхав наряд, посвітив фонаріком в салон, засвітив номера. Сигналка замовкла.

00:53 ночі. Наряд поїхав геть, ми вляглися в надєждє, шо або до хазяїна повернувся слух, або сдох акумулятор, шо було б краще (да, я злайа!)

00:54 ночі. Знову спрацьовує сигналізація. І вже таке відчуття, шо вона горлає набагато гучніше за перший раз.
00:56 ночі. Нервов нема вапще. Блять! Йопанамать! Ішак грьобаний!

— Альо, міліція! Вам нещодавно дзвонила моя жєна з приводу сигналізації на машині……..
— Зараз вишлемо ще один наряд.

01:02 ночі. За хвилину до приїзду нового наряду сигналізація знову заткнулась. Містіка якась, чесслово! )))) Побігла на кухню, висунулась у вікно:
— Пацани, не уїжджайте! Вона щас знову врубиться!
— Доброй ночі! Не кричіть так, люди ж сплять…

Голос з верхнього поверху:
— Ми не спим!

01:05 ночі. Знову спрацьовує сигналізація.

Голос з верхнього поверху:
— Йобаний ти Вася, блять!
— Мужчіна, не ругайтесь. Ми щас по базі проб*ємо, в нього номери київські, і зателефонуємо хазяїну.
— Ага, і як будете дзвонити, скажіть, шо його машину взорвали, шоб він, сука, теж пересрав, як ото ми вже годину на нєрвах, — почувся голос жінки з верхніх поверхів.

01:20 ночі. Припхався хазяїн шарабайки. Відключив сигналку. І тут понєслась зі всіх вікон:
— Козьол ти драний!
— Якого хєра ти свою судорогу сюди втулив, як живеш за 2 квартали?
— Рахіт ти глухий!
— Олєнь долбаний!

Поліцейські тіки-но змогли вставити своє:
— Жєнщіна, не кричіть так!

Отета било зря. Вовка аж прикрив очі рукою і промовив «Ой, нє нада било отета про жєнщіну!» Вовка умний, він знає.

— Ето де ви жєнщіну побачили? Ето я вам жєнщіна? Я отета щас накрашуся і вийду…
— Ой, дєвушка, пробачте! Нам же знизу не видно!
— А должно бути видно!

З балкона виліз сусід:
— Привєт! Вовка дома?
— В півдругої ночі? Канєшно дома…
— Нє, ну мало лі?!
— Мало лі — то буває в тебе. В нас 22:00 шоб дома як штик, іначє піздєц.

Підійшов Вовка:
— Привєт, сосєд! Як там наші зіграли?
— Продули, блять…
— То шо ти набухався?
— Ну а як пережить?
— Ну да…
— В суботу на рибалку поїхали?!
— Та подивимось, як Танька не припаше на село.
— Ну добре! Зідзвонимось.

— Так ви, рибакі, а ну по норах. Чуєш, Ярік, а Таня дома? А ну позови, шо вона там каструлю в Сільпо купила?….

© Альона Морозова

Рейтинг: 0

Опубликовал(а):

не в сети 21 час

Олег "Италия"

1 548

Жизнь коротка, но время проведенное в море в зачет не идет.

Италия.
46 летКомментарии: 2976Публикации: 2663Регистрация: 05-02-2015
  • Модератор сайта

Добавить комментарий

Войти с помощью: 
Авторизация
*
*
Войти с помощью: 
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Ваш день рождения * :
Число, месяц и год:
Войти с помощью: 
Перейти на страницу
закрыть