Суббота , 10 Декабрь 2016
001325

Литоргичный сон соседа.

Публикация в группе: Історії тьоті Альони

Добавлено в закладки: 0

Мій сосєд — то така колоритна особистість, про яку можна написати окрему книжку. Мабуть шо колись дуже давно він десь працював, і працював непогано, бо оскільки я в курсє, то хата, в якій сосєди проживають, та машина, яка більшим часом стоїть на стоянці перед вікнами, бо сосєд частіше бухає, ніж кермує, придбані на зароблені ним гроші, тому сосєдка не дорікає йому за пияцтво, а стоїчєскі все це зносить і пре на своєму хребті оті всі битові негаразди, шо спадають на її долю, бо «а жопадєлать?» як каже сосєдка, — «він же ж добитчік».

«Добитчіку» років 31-33, з яких останні років 5 він знаходиться в загашеному стані і іноді не відрізняє день від ночі, а весну від осені; хоча загалом він не буйний, та іноді дуже вмєнозний персонаж, з яким можна потеревенити на будь-які теми, бо коли він не сильно бухає, то в нього з потаємних куточків непробуханої підсвідомості вилазать залишки мозоку, шо ще не вкрали інопланєтянє, та він робить неабиякі умозаключєнія, яки він гордо вєлічає «мнєнієм народу».

В суботу до нас прийшли слюсарі з ЖЕКу та попросили в тамбурі звільнити місце для вільного доступу до дверей з трубами для запуску опалення — там в нас за літо зазвичай накопичується гора всілякого непотрібу: коробок, ящиків, сумок, невикористаних в консервації банок і всякого іншого хламу. Я вирішила зайнятися цією справою в неділю, бо в суботу ми з любчиком мєталися по місту в пошуках купальника для моєї свєтлості, а ще за походом робили багато важливих битових справ та покупок.

В обчєм в неділю я прийнялась за справу розгрібання мотлоху коло дверей з трубами, але перш за це (шоб не втрачати час. бо я ж любітєль совмєщать полєзноє з прекрасним) я нанесла на волосся зігріваючу маску, взула на голову пакет (ну ви вже в курсі, шо я так можу), але ж маска зігріваюча, тому її треба витримувать або під клємазоном (то таке велике крісло-сушарка, хто не в курсі), ну а якшо клємазона вдома нема (от незадача!як це в вас нема клємазона??), то можна вдягнути зверху на пакет зимову шапку, шо я і зробила. Шапка в мене велика пухнаста з чорнобурки, тепла, ефект, думаю, буде зашибісь. Ну, воно так і вийшло! ))

Я в процесі хозяйствєнной діяльності в шапкє на головє наношу користь та стаю ще гарнішою. А тамбур в нас буквою Г, і коли ти впрешся в тупік, то назад вже ходу нема — тіки таким же макаром, як вперед, тіки задом. ефект не заставив себе довго чекати, і на пікє цієї шаленої трудотєрапії в тамбур вийшов заспаний та опухший сосєд, побачив мене в шапці на голові, мабуть шо почав проводити аналогії з папєрєднім разом, коли в мене на голові був тіки пакет, зроби здивовані квадратні очі, а мені назад вже ходу нема… тіки задом, а задом незручно. Тому я поставила руки в боки і гордо заявила «шотакоє?»

— А чо ти в шапці? Підморозило чи шо? — спитався сосєд.
— Чи шо… — відповіла я. — Зима вапше-то на дворі, чому б мені не бути в шапці? За подснєжніками до лісу ходила, тулуп зняла, а шапку не встигла. — кажу я. — Сьогодні вапше колотун, бррр…

Сосєд в ахує.

— Та ладнааа… Як зима?
— Тюююю… Ти странний, даааа?

І гукаю до любчика через двері:

— Вовааааа, Вовчикуууу! Ярік з летаргічного сну вийшов, прикинь… Щастя-то яке!

Сосєд ще в більшому ахує починає сповзати по стінці…

— З якого сну я вийшов?
— Так ти з вересня спав, Таня казала, шо впав в лєтаргічний сон на фонє алкогольної інтоксікації організму. А зараз вже січень… Ти ж навіть новий рік проспав, ми так святкували гучно, але тебе пушкою не підняти було.

Очі в сосєда були розміром з мою шапку на голові, в любого вони були ще більші, бо я робила йому всякі знаки мімікою обличчя, щоб він здогадався, шо зараз краще мовчати. Сосєду почало плохєть, любий його підтримав за локоток, та я вирішила змилуватись, бо як би я потім пояснювала сосєдкє та міліції, від чого вчадив дорогоцінний сосєд.

— Сосєд, диши глибше! Все в порядку, на вулиці тепло, зараз осніь, вересень, все добре, то в мене маска зігріваюча на голові, її треба гріти, тому я взула шапку. Давай, давай! Вдих — видих! Повільно!

— Блять, сосєдка! Ти мене до цугундера доведеш своєю шаленою вродою. Причому я в буквальному смислі кажу… Треба перекурити терміново!! Шось я очканув так непадєцкі.

І вже по дорозі до вихода, сосєд буркнув собі під носа сакральну життєву мудрість:
— Дорога до жіночої краси вистлана чоловічими трупами…

© Альона Морозова

Рейтинг: 0

Опубликовал(а)

1 577

Жизнь коротка, но время проведенное в море в зачет не идет.

Италия.
46 летКомментарии: 2983Публикации: 2675Регистрация: 05-02-2015
  • Модератор сайта

Добавить комментарий

Войти с помощью: 
Авторизация
*
*
Войти с помощью: 
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Ваш день рождения * :
Число, месяц и год:
Войти с помощью: 
Перейти на страницу
закрыть