Пятница , 9 Декабрь 2016
001411

Люся и стремянка.

Публикация в группе: Історії тьоті Альони

Добавлено в закладки: 0

Люся мені щас дзвоне і каже:
— Мужика собі в дім хАчу! Міцного, витривалого, терплячого!
— Одного і навсігда? Люся, ти здорова?
— Здорова. І причому це певно шо не про мій фізичний стан зараз, а про форму.
— Про яку форму, Люся? Ти шось там рано почала п*ятницю святкувать, я бачу?!
— Блять, Альона, не смішно вапще. Я щас перла стремянку з радіо-ринку. На собі! В дощ! В вітер!
— Ти? Стремянку? На собі? Еммммм…. Йоп… Нууу, Люся, ти дайош, канєшна! На кой хєр тобі стремянка?
— Мені? Ні на якой. Мамє тре. Срочно було. Дзвоне така вся добра «Люсєнька, радіоринок же ж в тебе поряд, згоняй шустрим кабаном, купи мені стремяночку!» І я така взяла, прикинь, проніклась і погодилась одразу. Я прям сама потім офігєла. Але ж вже всьо. Тре іти і купувати, бо мамі обіцяла. А ти ж маму мою знаєш.
— І шо? Купила?
— Купила, блять. Хай вона горить в пеклі та стремянка.
— Люся, ти можеш нормально пояснити, шо трапилось?
— Нормально? Я і стремянка на горбу — це нормально? А погоду ти бачила?
— Ну, дощ… і шо? Зонтік взяла би.
— І то, Альона. Я куртку взула з капюшоном, бо якби я зонтік взяла, а в мене ще стремянка, то зонтік би явно був слабким звєном. Шо я Мері Попінс шо лє?
— Ну це канєшна ти правильно зробила.
— Правильно, да. Це єдине, шо було правильно. Прикинь, я виходжу з магазину з той грьобаной стремянкой, а навкруги жодного мужика, шоб попросити донести. І я така взвалила її на себе і пру як равлик з доміком. І як в той пєснє «вєтєр в харю, я хуярю», бо дощ і вітер, а стремянка вапще невдобна. Збоку лупить мені по ногах, а якшо на витягнутій руці, то я так не можу.
— Бгггга!!! Люся, цирк дю солєй плаче за тобою!
— Тобі смішно, да? Я вже біля парадного взвила так натурально… Бо мені, Альоночка, так себе жалко стало. Так мені мужика з міцним плечем захотілося поряд.
— Шоб стремянку доніс?
— Да нахуй ту стремянку! Шоб просто навіть подзвонити йому щас і шоб він такий сказав «Маленька моя, да хуй з нею з тою стремянкою. Ти ж певно вся промокла, продрогла! Я приїду зараз і зігрію тебе!»
— Люся, ну ти ж так ненавидиш одноманітність! Ти певна, шо хочеш собі постійного мужика?
— Хочу! Чесно хочу! Мама сказала, шо шафу ще тре буде купити наступного тижня…

© Альона Морозова

Рейтинг: 0

Опубликовал(а)

не в сети 6 часов

Олег "Италия"

1 577

Жизнь коротка, но время проведенное в море в зачет не идет.

Италия.
46 летКомментарии: 2983Публикации: 2674Регистрация: 05-02-2015
  • Модератор сайта

Добавить комментарий

Войти с помощью: 
Авторизация
*
*
Войти с помощью: 
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Ваш день рождения * :
Число, месяц и год:
Войти с помощью: 
Перейти на страницу
закрыть