Среда , 7 Декабрь 2016
001361

Про такси та про мужскую рыбалку.

Публикация в группе: Історії тьоті Альони

Добавлено в закладки: 0

Коли Вовка їде на рибалку, зі мною постійно шось трапляється. Це або якась невідпрацьована карма з минулих життів, або Вовка обирає для поїздки якісь дні, шо співпадають по місячному календарю з датами парада планет або як мінімум ретроградної Вєнєри.

Якось наприкінці літа, а саме на початку Успєнського посту Вовка знову зазбирався на рибалку, загадав мені на ранок наступного дня таксі, лишив грошей та із спокійною душею поїхав. Ранок наступного дня вже без Вовки якось не заладився з самого початку. З самого ранку я мала нехуйовий 20-хвилинний спарінг з сороконожкою — звідки тіки вони бралися цього року на мою світлу голову??? Коли кошак почав за нею бігати по паркєту о 4-30 ранку і скуботіти пазурями, то я розлупила очі і шось мені тоді подумалось, шо то маленький павучок, шо я бачила у кутку ввечері. — Та хай живе, — подумала я спроссоння… Блять, якби я ще тоді побачила того «маленького павучка», то я би вже точно не спала, або б навпаки заснула вєчним сном… Кароч коли я зранку побачила оту хєрню, ползущу по полу біля мого ліжка, то «айайайайай, йопанамать, блять…. айайайа, сусіди, добрий ранок, пробачте!!!! «, то була перша реакція на побачене. Другою реакцію було схопити містер Мускул і почати її прискати.Третьою реакцію було питання «На хуя я її пшикаю містером мускулом?? Її ж треба чавити, а не мити!!» На цьому я зрозуміла, шо здравий глузд до мене починає повертатися, я схопила Рейд і с дикими танцями коло дивану, шоб вона ніде на мене з переляку не впала/не виповзла/не скаканула, я запшикала всю кімнату отою вонідлою. Як почалася газова атака, кіт одразу евакуювався в душову кабіну од гріха подалі, я сама там ледь не вчаділа, через пару секунд очманіла сороконіжка висунула чи то дупу, чи то гризло з-під дивану, і я її заглушила вовкиним тапком. Так йому і треба!! Ібо нєхуй їздити так надовго на рибалку!! Хай тепер сам її видмиває дохлу з підошви, — подумала я, і запуліла тапок в коридор.

Далі було грьобане лімузин-таксі. Налякана, на тремтячих ногах в 10-см підборах, розпатлана, з трохи недофарбованим лівим оком і з ліфчиком в сумці (забула вдягнути в ужасє) я вибігла з під*їзду в назначений час. А таксі нема! Я дзвонила таксисту, потім оператору, потім знову таксисту, потім знову оператору разів пітнадцять… Таксі загадувалось на 07-40, приїхало воно о 08-15. Нехуйовоє врємя ожиданія, як сказала би моя спортфрендеса Люся )) Але ж я не Люся, я не можу бути спокійною та плавною в таких питаннях. Я довго шукала більш лагідну заміну словосочєтанію «йобані_виродки», але потім подумала, шо за такий тариф і з таким запізненням маю право лишити то без змін і називати речі своїми іменами. Поки приїхав таксіст, я вже встигла себе заспокоїти, шо він же ж невинний, то на хрєна ще йому хуячити з ранку карму, як я вже розхуячила сороконіжку, себе і карму любчика, бо то він винний у всьому зі своєю рибалкою. Але то я рано заспокоїлась, бо таксіст, хай палають всі служби таксі разом взяті, повіз мене за іншою адресою, бо йому чомусь так скинули замовлення. Ну, це приблизно як вам треба в Бориспіль, а вас привезли в Бровари. Слів, вираженій, емоцій в мене вже не лишилось. Були тіки слюні та скажений вираз обличчя, але я не стала плюватися і робити страшні рожи, бо я дєвушка культурна, толєрантна, і вапще в мене просто нема вже нервів та раціональних доводів, тому я спокійно сказала «Блять!!» і показала йому замовлення на своєму телефоні. Таксіст прочитав, відповів «Блять!!!» і ми поїхали в правильному направлєнії.

В ітогє на роботу я спізнилась, але то всьо хуйня, бо таксіст виявився охрєнітєльним чуваком, підтвердив мою теорію, шо все дєвачки-оператори навчаються в спеціальному вузі для тих, в кого броня п*ять пачок маргарину, а ще вони всі косоокі, косорукі і дури заднєприводні (може в когось є знайомі оператори таксі, так ви мені пробачте, але нічого особистого; то лише мій досвід). Потім таксіст сказав, шо він помітив, шо я без ліфчика, але то нічо страшного, то навіть гарно, бо в мене все дуже аккуратно. Дякувати Богові! Хоч якась радість на початку Успєнського посту. А шо ще надо дєвачкє? ))

© Альона Морозова

Рейтинг: 0

Опубликовал(а):

не в сети 18 часов

Олег "Италия"

1 550

Жизнь коротка, но время проведенное в море в зачет не идет.

Италия.
46 летКомментарии: 2976Публикации: 2668Регистрация: 05-02-2015
  • Модератор сайта

Добавить комментарий

Войти с помощью: 
Авторизация
*
*
Войти с помощью: 
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Ваш день рождения * :
Число, месяц и год:
Войти с помощью: 
Перейти на страницу
закрыть