Воскресенье , 11 Декабрь 2016
00193

Превращеніє в леді.

Публикация в группе: Мєсто встрєчі Идийотов

Добавлено в закладки: 0

Любі хлопчики й дівчатка, а хочете знати, як одна сільська дівчинка прєвратілася в лєді?
Прєвращєніє було блискавичне і… ні, по-порядку.
Жила собі дівчинка. У селі на березі гірської річки. І, як кожна сільська дитина, робила сільську роботу, сопряжонную з худобою, городом і сіном. Найбільше дівчинка любила робити коло сіна, бо корові треба було співати, аби припустила молоко, а від стояння раком на грядці дівчинці пускалася кров носом. Нездала до роботи дівка росла, одним словом.
То лі дєло сіно — сплошний кайф — і розкидати покоси, і обертати, і згрібати, і копицю класти, і потім фірою везти, лежиш нагорі, небо пливе, гілки ліниво так відпихаєш — лєпота…
А з города коло хати сіно носили самі — і то був цілий квест — береш лантух і мчишся строго по межі до грядок, — «йой, бахуре, отаву потолочиш!» — поворот на 90 градусів, супускаєшся в рівчак, перестрибуєш потічок, підйом, біжиш по стежці, спуск, перестрибуєш потічок, пійом, ще один ривок — і можна кидати лантух в стодолі.
І виросла дівчинка досить дебела і фізично розвинена, хоч по сімейних мірках і ледача.
І так лягла карта, що стала ледача, але сильна дівчинка працювати в одній конторі, де було багацько іноземців. І серед них даже траплялися воєнні. І, як у кожній модній конторі, була у нас вода бутильована і кулери теж були. А от бажаючих принести 20-літровий бутель з першого поверху на другий — не було чомусь. Дівчинка поначалу вніманія не обращала, брала бутель і перла — це ж не лантух, отави в окрєсностях не наблюдалося і через рівчак, опять же, стрибати не треба.
Але настав прекрасний день прєвращєнія дебелої і ледачої гусені у прєкрасну бабОчку. Коли дівчинка відточеними до автоматизму рухами волочила бутель з кладовки, її настіг фатум в ліце колеги-воєнного, який мчався їй назустріч, розмахував руками, витріщав очі і кричав милозвучною європейською мовою: «Дєфачка! Что ти дєлаіш?! Так ніззя!»
Дівчинка кинула бутля, радісно вперла руки в боки і почала ізвєргать хвалєбну рєчь — голосно, аби чув весь перший поверх. Є, мовляв, ще мущіни у цій канторі, а я вже думала, що перевелися — і т. д. І так натхненно співаючи оду радості, вона повернулася до воєнного спиною і пішла помалу вперед, прєбивая в полной увєренності, що прекрасний лицар несе за нею бутель. Лицар же, воспользовавшись тим, що дєвочка
потяєяла бдітельность, ловко і без прєлюдії висадив злощасного бутля їй на спину, аж хекнула бідолаха, і з почуттям власної гідності та виконаного обов»язку повернувся до своїх вкрай важливих військових справ.
У дівчинки ж включилася програма — підйом, підйом, ривок, скидаємо лантух, чи то пак, бутель. В угарі навіть умудрилася воодрузіть бутель на кулер одной лєвой. А тоді видихнула, возблагодаріла рідну хату, а, особливо, важкі лантухи, бо якби не вони — вкилавіла би під тим бутлем — і поклялася нетоптаною отавою, що більше ніколи, невер егейн і плю жаме.
Коли прєкрасна бабочка впорхнула в свій кабінєт, її глаза сіяли мудростью, а корона свєркала бріліантами опита.
Кінець.

(с) Nadia Valnyuk

Рейтинг: 0

Опубликовал(а)

не в сети 4 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть