Четверг , 8 Декабрь 2016
001265

Три пєскаря

Публикация в группе: Мєсто встрєчі Идийотов

Добавлено в закладки: 0

Діючі особи:

Карабас-Барабас — цинічний американський експлуататор;
Ліса Аліса — хитра хвойда;
Кіт Базіліо — підлий гейропєєц;
Буратіно — дерев’яний довбойоб;

Харчевня «Три пєскаря». За столом сидять Карабас-Барабас, ліса Аліса, кіт Базіліо і Буратіно. Буратіно жадібно їсть устріц, хамон, різні сири і запиває все це дорогущим французьким шампанським. Він чавкає, захлинається, слюні розлітаються в різні боки. Час від часу Буратіно смачно відригує і витирається рукавом.

— Та ти не спіши, кушай-кушай, ніхто не забере, гг… — сказав Карабас-Барабас і взяв у руки тарілку з величезним, ще гарячим стейком. — Ось мяско, будеш?
— Та не трогай його, хай прожує бєдняга. Сам собі дієту придумав, дурачок, тепер страдає… — кіт Базіліо налив ще бокал шампанського.
— Шоб руки у того папи Карло повідсихали, блядь, за те, що вистругав откого довбойоба… — Аліса відвернулася в сторону. — Фубля… Не можу на це дивитися.
— А на мене не нада сматрєть, я не експонат музєйний, іккк… — Буратіно ікнув і втерся масним рукавом. — Цену на нєфть підніміть і всьо, тогда і випрашувать їду у вас не буду.
— Нєєє… Ти шо, зовсім не розумієш, дурачок, як ти вляпався отето? — Базіліо забрав зі столу пляшку з шампанським. — Хвате тобі пить, а то начинаєш тут всяку хєрню нести. Яка нєфть, дєбіл, всьо, забудь. І про газ забудь тоже…
— А чєго ето? У нас етого газа просто завались! — обіжено сказав Буратіно і простягнув свої загребущі ручки до стейка. — Ви нє будєтє? То я доєм, ага?
— Та завалісь, завалісь… Но він нам і нахуй не нужен. — Карабас-Барабас підштовхнув тарілку зі стейком до Буратіно. — Доїдай, поки ще гаряче. І запомни, синок, з взрослими дядями в такі ігри не грають, андестенд? Це ще тобі повезло, шо у нас настроєніє уже празнічне, а то б отправили тебе на гастролі, пряміком в Гаагу, там хароший театр, мєжду прочім, зрітєлєй много всігда…
— Слуууушай, Буратіно… — Аліса хитро примружала очі і хтиво улибнулася. — А хочеш ми тобі поможем вернуть билую мощь і багатство?
— Ого… Канєшно хачю! — Буратіно чуть не поперхнувся стейком. — Глупиє вопроси задаєте, гаварітє, всьо сдєлаю! Но вам то який смисл мнє помогать?
— Ну, ми в долє будем, єслі шо… — промурчав кіт Базіліо. — Нам же тоже бабло нужне, чи як…
— Согласєн. Вніматєльно слушаю. — Буратіно зняв з носа кусок голандського сира, шо прилип, і бистрєнько його зжер.
— Значить, дивись, брєвно недодєлане… — Карабас сдєлав паузу і продовжив. — У тебе ж там золотішко ще осталось, мм?
— Та совсєм небагато. А шо? — Бураніно аж дьорнувся, коли про золото почув.
— Так от, береш його все і ідеш на полє Чудєс… — Аліса підсунулась ближче. — Токо ночью, в полнолуніє шоб…
— Так, стоп! Це до Якубовіча, ілі как? Нє понял… — Буратіно почухав свою дерев’яну голову.
— Який там Якубовіч, блять! — насупив брови Карабас-Барабас. — Полє Чудєс, де чорнозем самий лучший в мірє, шо не ясно?!
— Ааа… Так би сразу і сказалі, а то рєбуси загадиваєтє… — Буратіно озирнувся. — Ну, а дальше?
— А дальше нада закопать поглубже, сказать волшебні слова і ждать… — Аліса хижо улибнулась. — Просто ждать. А слова такі: «Слава Україні! Смерть ворогам!» Запомнив чи записать?
— Та запомнив. Хоть і слова які-то загадочниє… А чєго ждать, нє понял? — Буратіно знову почухав потилицю. — Хватит загадкамі говоріть!
— Слова, як слова, магічні ж. А ждать, пока ми не скажемо. — Базіліо запалив цигарку. — А потом викопаєш оттуда в десять разів більше.
— Шооо, чєсно?! — очі у Буратіно алчнл заблищали. — Всьо, я готов! Ідьм на полє Чудєс хоть щас!
— Тіха, тіха… Полнолуніє завтра, вот завтра і пойдьом. — Карабас щьолкнув пальцями. — Счьот, будь ласка! А ти пока порахуй золотішко і приготов лопату, чмо дєрєвянне, бо забудеш і руками яму копать прийдецця…

Карабас-Барабас витяг з кишені кошель набитий американськими дєньгами, кинув на стіл пару новеньких купюр і компанія покинула завєдєніє з дивною назвою «Три пєскаря».

отсєль

Рейтинг: 0

Опубликовал(а):

не в сети 1 день

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть