Понедельник , 5 Декабрь 2016
001229

Женщина в чорном.

Публикация в группе: Історії тьоті Альони

Добавлено в закладки: 0

Я панічно боюся фільмів жахів. Я не знаю, шо вчора кермувало моєю і без того затурканою свідомістю, коли я запропонувала Вовкє подивитися якийсь усірачечний тріллєр з елементами жахів шось на кшталт «Дзвінка». Скачали ми «Жєнщіна в чорному». Вже на перших сценах мені стало лячно від сєрості картинки, потім підключилась жутка музика, я пару раз ледь не зламала Вовкє руку в двох місцях, один раз налякала кошака, коли вскинулась на ліжку від неочікуваної розв*язки сцени за спиною в головного героя. Кошак підскочив до стелі та з другою космічною швидкістю поскуботів пазурями під диван, де і просидів до кінця кіна. На середині я зарилась під ковдру з головою і визирала тіки в деякі нестрашні моменти, яких на весь фільм було аж три. Вночі по закону подлості мені закортіло в туалет, пришлось будити Вовку, патамуша увєщєванія «Вставай, тряпка, нікого там нема! Тобі вже майже 40 год. Яка на хєр жєнщіна в чорному в тебе в коридорі? От шо ти за сєрло таке непостіжіме, Альона?» на мене не подіяли, тому із стєнаніями «Воваааа, котику, ну мені блять страшно до усірачечки!» народили у Вовкіній свідомості ідею зробити в підлозі сенсори для автоматичного вмикання світла.

Фільмів жахів я почала боятися після того клятого «Дзвінка», коли я його дивилась вперше і в останнє. Дивилась я його сама взимку ввечері на відеомагнітофоні. Продивившись і видохнувши з полегшенням, я тіки-но схотіла піти до туалету, як в мене задзвонив телефон. Тоді ще мобільних було мало. В мене був соні еріксон з нижнім фліпером і пронизливим дзвінком на кшталт старих телефонів, який волав так, шо мертвого можна було підняти. Я гадаю, шо не тре описувати, шо зі мною утворилось, коли він задзвонив. Сказати, шо я ледь не вчаділа від переляку, то просто промовчати. Але ж слухавку я взяла і проблєяла «Альо…» А у відповідь тиша і звук якогось з*єднання на лінії. Бльоооо, таких збігів не буває!!!! — благим матом заволала моя свідомість, і по спині побігли преєдатєльські мурашки. Пішли короткі гудки…. Я почала набирати той номер, з якого мені дзвонили, але електронний оператор повідомив мені, що «Даний номер не обслуговується». Можете уявити, який я пережила переляк, бо в збіги я не вірю, але в той момент дуже хтілося вірити, шо то був просто збіг. Самовнушеніє ні хєра не подіяло, я визвала з роботи чоловіка, він сказав, шо я їбанута, але я волала та скиглила так, шо йому нічо не лишалось, як приїхати додому і вираховувати той клятий номер. З номером нічо не вийшло, тому ще тиждень по ночах світло в нас горіло по всій хаті, і чоловік сидів біля мене, поки я не засинала.

І от я зараз думаю, шо щас керує мною, коли я все ж таки хочу подивитися «Жєнщіна в чорному -2 «, бо може там вони якось не савсєм всі померли ж, як друга частина є, га?

© Альона Морозова

Рейтинг: 0

Опубликовал(а):

не в сети 13 минут

Олег "Италия"

1 548

Жизнь коротка, но время проведенное в море в зачет не идет.

Италия.
46 летКомментарии: 2976Публикации: 2665Регистрация: 05-02-2015
  • Модератор сайта

Добавить комментарий

Войти с помощью: 
Авторизация
*
*
Войти с помощью: 
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Ваш день рождения * :
Число, месяц и год:
Войти с помощью: 
Перейти на страницу
закрыть