Вторник , 6 Декабрь 2016

#‎імарснаштоже‬

Добавлено в закладки: 0

— Лавруша… Я нє понімаю, Лавруша… — Путін смахнув скупу сльозу і випив залпом стакан водки.
— Мой господін, о чьом ви? — пічальна лошадь Лавров полулежав в кріслі і чадив цигаркою
— Та как же так, Лавруша! Я Савченко випустив?
— Да, випустив… — Лавров кивнув і випустив кільце білого диму.
— А санкціі… Почєму нє снялі санціі еті пратівниє європєйци?! — Путін розвів руки в сторону. — Па-чє-му?!
— Патамушта дєбіли, бля… — промямлив Лавров. — Шеф, не обращайтє вніманія на етіх гей… Гей… Гей…

З-під столу почулось громке чавкання, хтось ікнув і завив.

— Гей, наливайте повніі чари, щоб через вінця лилооосяя…

— Хто здєсь!? — перелякано заволав Путін і відскочив від столу з пляшкою в руках. — Правосєкі?! Бандеровци?! Хто здєсь!!!

Стіл зашатався і з-під нього виліз п’янючий Жирік.

— Дєбіл, бля… — невозмутімо констатірував пічальна лошадь Лавров. — Ваше височєство, может устроім показатєльную казнь на Красной площаді, а? Казнім етого жирного шута, скажем, што шпіон госдеповскій… Народ, бля, давно трєбуєт жертв і зрєліщ…

Путін підійшов походкой трахнутого шимпанзе до ледве дихаючого Жиріка і з усієї сили йобнув його пляшкою голові. Той шумно впав на підлогу і втратив свідомість.

— Холтоф, бля… — пічальна лошадь Лавров кинув недопалок у ставчик з фікусом і задимів новою цигаркою.

Путін узяв нову пляшку, відкрив її і надпив з горла.

— Лавруша, Лавруша… Не поможе уже казнь і в радіоактівний пєпєл ніхто нє вєріт… — грусно сказав вождь ерефії і почухав дупу.

В кімнату заходить сіяющій, розовощокий Рогозін з моделькою ракєти в руках.

— Владімір Владіміровіч, евріка! — радісно закричав Рогозін і підпалив шнур. — Смотрітє, Марснаш!!!

Лунає вибух, все в диму. Путіна закинуло аж на люстру, Лавров вжався в крісло і обісцявся з переляку, а на місці, де стояв Рогозін димілися черевики зі шкіри крокоділа і тільки бухущій Жирік мирно спав біля столу, періодично іздавая очінь специфічні звуки із заднього прохода…

(c) Bog Dan

Опубликовал(а):

не в сети 1 неделя

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть