Среда , 7 Декабрь 2016

9 — травня

Добавлено в закладки: 0

А от 9 травня подобалось.9-го було тепло.А в старших класах був особливий інтерес вирватися з дому, після параду зустрітись з друзями, домовитись та поїхати десь на «вилазку» в ліс. Слово » пікнік » ми тоді не вживали. Вистачало словникового запасу з рідної мови.Але перед цим, 8 травня ввечері ми повинні пройти факельною ходою навколо школи, по центру села.Чогось репетують зараз про факельну ходу. А нам це теж подобалось.В такому віці був би привід вирватись ввечері з дому. Вдень був огляд пісні та строю. Тут якісь нарцисичні, щоб не сказати гірше, мотиви були: приємно, коли ти така дилда- дев’ятикласниця в коротенькій спідниці, в білих гольфах, в нових босоножках на танкетці і з великими бантами маршируєш під стройову пісню, і відчуваєш, що тебе вишукують посоловілими очима( вже по — взрослому хильнули пива) з толпи прихильники. Вони, як правило, строєм не ходили, а всупереч волі вчителів, ошивались серед глядачів, покурюючи поза углами магазинів.
Доводилось ще стояти біля обеліска в почесній варті: коротка спідниця, банти в півголови, гольфи, сорочка військова кольору хакі, голубий берет і в руках настоящий автомат Калашнікова Додайте до цієї картини, що я була не якась там костлява пігаліца модельної наружності , а вполнє сформована дівчина.Так що після цього параду відбиватись доводилось ще й від подвипивших мужиків 30 і даже старше років.Слава — вона така!
Стояти було, канєшно, нелегко, 20 хв, автомат важкуватий, ноги затікають, юбку в складки, перешиту зі шкільної форми, вітер піднімає, а ти мусиш бути незворушною, потім ще й красиво поміняти караул. А поки ти стоїш, під обеліском читають вірші, пісні воєнні співають.
Одного разу, на 30- річчя Побєди навіть телебачення приїхало знімати. Стільки ізнурітєльних репетицій було, але я в кадр не попала,бо бант у мене був синій.
Ветеранів (в т. ч. партизанів) тоді було багато, вони були ще досить здоровими й міцними, дехто з них ще працював.Прикро було спостерігати, як увішаний медалями чоловік лежав десь під кущем. Бували й такі. Але, все одно, не було оцього мракобісся, що зараз спостерігається в сусідів.

(с) Валентина Таран

Опубликовал(а):

не в сети 11 часов

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть