Пятница , 9 Декабрь 2016

Аудієнція.

Добавлено в закладки: 0

— Чуєш, Лавруша, і што тєпєрь? — запитав Путін з нехарошою ухмилкою на ботаксній морді. — От, як ето понімать, мм?

«Кокс… Або лсд…» — подумав пічальна лошадь Лавров і відійшов на кілька кроків від придуркувато либлячогося недомірка в рожевих кальсонах.

— Што понімать, ваше високоблагородіє? — перепитав Лавров Путіна.
— Як, шо? Ахтунг, Лавруша, алярм!!! Гройсман! Гройс-мааан! — заверещав Путін і топнув ногою. — Шайзе! Доннерветтер…
— Да, єсть такий у хахлов, прем’єр-міністром вибрали. А шо не так, Владімір Владіміровіч? — Лавров знизав плечима. — Нам то што с етого?
— Нє, Лавруша, ти дєбіл? А как же укрофашизм і антісємітізм?! А как же погроми правосєкамі сінагог? Тєпєрь ету лобуду уже нє втюхаєш… — Путін всівся на підлогу і поковирявся пальцем в носі. — Єврєі нас погубят, хехх…
— Та успокойтєсь, Владімір Владіміровіч, всьо нє так уже і плохо… Кісєль шото придумає, він і не таке умудрявся викрутить. — Лавров сохраняв на ліце полне спокойствіє. — Соловєй же єщьо єсть, подпойот. А нє, так Вольфича підключим, тот уже як вжарить, то вжарить, хехе…
— Найн! Найн! Найн! Який там Вольфич, ти шо! — Путін замахав руками. — Мєжду прочім, це провал вашого вєдомства, Лавруша!
— Тю… А ми тут причьом?
— Як? А хто у нас мєждународной політікой занімаєцца, мм? — Путін дістав з матні маленьку золоту коробочку. — Будеш?

«Точно, кокс… Нада звалювать, бо щас начнецця…» — подумав про себе пічальна лошадь Лавров.

— Та нє, спасіба, ваше вєлічєство, не хочу, давлєніє шаліт шото… — Лавров скорчив гримасу.
— Ну, як хочеш, а я буду. — Путін взяв щепотку білого порошку і по черзі запхав у кожну ноздрю. — Аааахх, шайзе, харашо! Вооот… Потому за такий пройоб я забєру у тебе віолончєль!
— Владімір Владіміровіч, яку віолончєль?! Нема у мене нікакой віолончєлі! — Лавров вирячив очі і замотав головою.
— Ааа, да… Ето ж ти, Лавруша, што ето я… Устал, навєрноє, приляжу нємного, отдохну… — Путін з трудом встав на ноги. — А ти іді, Лавруша, іді, работай… На Марс нам єщьо лєтєть, целіну поднімать, БАМ… І ето, как там єго, Бєломорканал в Криму чєрєз пролів Кєрченскій строіть, іді, іді… Доннерветтер…

«Хароший кокс, заборістий, зря я отказався…» — подумав пічальна лошадь Лавров і почухав потилицю.

— Уже бєгу, ваше сіятєльство! Уже работаю! — Лавров розвернувся і галопом вискочив з кабінету.

(c) Богдан Грубич

Опубликовал(а)

не в сети 3 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть