Понедельник , 5 Декабрь 2016

КАЗКА БЕЗ РОЗВ’ЯЗКИ

Добавлено в закладки: 0

Жили собі дід і баба. Жили вони, єссі чесно — хріновенько. Потому шо у баби була дочка і в діда була дочка. Нє, дочки в старих були хароші, нема шо казати. Про бабу з дідом не забували. Но розведьонки обоє і з дітьми малими. Вопшим, не сложилось у дочок в лічному житті.
В бабиної муж поїхав далеко-далеко — до самого синього моря, на платформу нафтову робити-заробляти. І побачила його там принцеса сєвєрна, донька вікінга, норвезького походження. Подивилась вона, шо мужик прилічний, неп’ющий і роботящий, наспівала вона йому сагу про кохання, хлоп вуха розвісив, прикинув хрєн до носа і махнув рукою на бабину дочку з дітьми. Зажив собі між фйордами і, навіть, гражданство оформив.
А дідової дочки чоловік поперся в Москву на зарібки. Спочатку трохи грошей слав, а потім забув, що «кохайтеся, чорноброві, та не з москалями», найшов собі тамошню Васілісу, спився до чортиків і пропав десь ні за цапову душу.
Дочки понервували, поплакали над гіркою своєю долею, щастя спробували пошукати. Але, чи то не там шукали, чи ще якась халепа трапилась з ними, но так і остались розведьонками.
Але про старих пам’ятали кожного місяця. Приїжджали і плакались, як то їм тяжко самотою дітей піднімати. І старі вділяли їм з куцих пенсій внучаті пособія на те, на се. Бо шо таке та пенсія, що там треба старим, а внуки — то святе.
Та й, зрештою, всі ж вокруг живуть так само : з колобка на рєпку перебиваються. Часи такі настали, що кашу з топора не завжди звариш.
Баба на каналі «Інтер» почула, що то епоха Кощея Безсмертного має такі технічні характеристики. І, шо лучче її пересидіти на задньому приводі, чим на передку в зоні АТО. І вони з дідом рішили: хай так, аби не хуже. Жили собі тихенько і чекали нових виборів, коли красиві мальчики будуть пенсіонерам пакети з крупами розносити.
І от одного дня каже дід до баби ( а то був день, коли кощей-міністр тарифи підняв на все і дід з бабою відчули, що пані з косою рядом):
— А давай, бабо, поженимось.
— Здурів, чи шо, старий?Шо за старт-ап на грані маразма? Нашо воно нам перед смертю?
— А в мене, бабо, бізнес-план . От в нас обох є по розбитому кориті. Є?
— Є, — каже баба.
— То от дивись: вони по формі підходять, а, якщо добре обтесати — то ніхто й не пойме, шо то воно таке. Одне корито буде знизу, а друге — зверху. Ну, кришкою гроба, тоїсть…
****
Що, немалята: шкода стареньких стало? Та отож…
А вони нікого не жаліли двадцять і п’ять років історії . Голосували на виборах за уродів всяких сказочних, котрі їм гречку носили і гречану вовну мололи.
А тепер вони живуть і хліб жують. Саме хліб. Все, як в казці…

(c) Любов Бурак

Опубликовал(а):

не в сети 1 неделя

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть