Понедельник , 5 Декабрь 2016

КАЗКА ПРО ЩАСТЯ

Добавлено в закладки: 0

Жило було собі Щастя. А ви думали, що його не існує? Як би не так! Є воно, миленьке! Живе собі і здраствує! Взагалі, Щасть у світі багато. Вони бувають різного роду, вигляду, характеру. Та справа в тім, що всіх без виключення Щасть мало не з самого народження віддають до спортивної бігової секції. Спринтерів з них роблять. Попобігаєш за тим Щастям, доки доженеш! Для чого це робиться? Люди — цікаві істоти. Якщо отримують щось без зусиль, то не дякують за це Богу і долі, а сприймають як належне, і не цінять. Може тому?
Але наша казка не про всі Щастя, а про одне, особливе. Особливого в ньому було те, що воно кріпко здружилося з Пляшкою Горілки.
Справа в тім, що наше Щастя було не щасливе. Отож, яких тільки на світі чудес не буває, навіть не щасливі Щастя зустрічаються. А сумувало воно через те, що його не любили. Дивина, та й годі!
Прибилось було наше Щастя, при чому усвідомлено, добровільно, до одного Суб’єкта. Що воно в ньому знайшло — невідомо, але ж недарма кажуть, що любов зла, полюбиш і шо попало. От Щастя й полюбило свого Суб’єкта, і причепилось до нього так, що й не відліпиш. А ви не знали? Щастя тулиться тільки до того, кого саме полюбить, підкупить його неможливо і приманить чимось теж. Воно саме обирає людину. А Суб’єкт чи то не зрозумів, чи то не оцінив, але на Щастя — нуль на масу. Сприймав його, як належне, не доглядав толком, уваги не приділяв. Забула сказати: всі Щастя володіють магічними здібностями і вміють перетворюватись на будь кого і будь що, в залежності від бажань і потреб людини. Наш Суб’єкт забажав, щоб це була жінка. Щастя й перетворилось на дуже симпатичну жіночку: очі кольору бірюзи, волосся біляве, як льон, ні худа, ні товста, все як кажуть при ній і на місці. Але не вгадало Щастя з образом, бо закохалось у Суб’єкта по самі вуха, а у закоханих, як відомо, мислительні процеси притуплюються.
Щастям, до речі, закохуватись заборонене згідно Трудової Угоди, яку вони підписують із Всевишнім. Щастя повинно бути об’єктивним, щоб не звалитись на голову тому, хто не знатиме що з ним робить.
Але в нашому випадку саме так і сталося. Щастя закохалося, а суб’єкт ним, чи то пак, нею, просто користувався. Нє, шо не кажіть, а все таки зручно, коли поряд з тобою бродить Щастя і віддано заглядає в очі! Щастя Суб’єкта доглядало, оберігало, захищало, вчило, провчало, але головне — любило! Що може бути ціннішим за це? Але, мабуть, таки є щось більш вартісне, бо Суб’єкт ринувся на пошуки іншого Щастя. А може у нього дійсно була потреба в іншому Щасті, спробуй, розберись в цих тонких матеріях.
Наше Щастя дуже тужило, змарніло, і наче аж вицвіло, бо Щастя харчуються енергією любові, натомість віддаючи вдвічі більше, а цієї енергії якраз і не поступало.
Може б Щастя й зовсім зачахло, але тут воно зустріло Пляшку Горілки.
— Тю! — сказала Пляшка, вислухавши історію Щастя, бо їм теж інколи потрібно виговоритись, — ти якого дурня оце побиваєшся? Про теорію дзен-пох…му чула?
— Нє, — через соплі і сльози відповіло Щастя.
— Зара розкажу!
І Пляшка повідала Щастю основні принципи дзен-пох…му, головний з яких полягав тому, що потрібно забить на все, і прийде тобі щастя.
— Я і є Щастя, — рюмсало воно, — кому до мене йти?
Пляшка задумливо почесала пробку.
— Несостиковочка, — сказала вона і тут же просіяла, ніби її помили «Майстром Кліном», — значить, нада випить. Полегшає, гарантую!
Ох Щастя і набралося з Пляшкою на пару! І нарешті відчуло себе щасливим.
Воно лежало прямо на землі горілиць, дивилося в зоряне небо і співало на весь голос:
— А я пливу у човні!
І так спокійно мені!
Мене несе течія,
Я — нічия!
З тих пір так і повелося. Щастя — до Пляшки, набралися, відчули себе щасливими. Хоча Пляшці що? Їй і так ніколи сумно не бувало.
Щастя усвідомлювало, що робить неправильно. Але йому потрібне було психологічне розвантаження і релаксація, навіть така, неправильна. Щастя знало, що мине ще трохи часу, біль притупиться, рана загоїться, воно виздоровіє (бо Щастя, насправді, дуже сильні) і піде шукати нового — СВОГО — Суб’єкта. Щастя не можуть без людей, вони для них створювались Всевишнім.
А Суб’єкт що? Він теж шукатиме СВОЄ Щастя, може колись зустріне…
До чого ця казка, може, спитаєте ви? Сама не знаю. Але — не прогавте своє Щастя, хоча інколи дуже важко зрозуміть, де своє, а де чуже.

(c) Оксана Калина

Опубликовал(а):

не в сети 1 неделя

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть