Четверг , 8 Декабрь 2016

Міст.

Добавлено в закладки: 0

— Так, так, так… — Путін потер своє ботаксне ліцо від чого воно знову змінило внєшній від. — І гдє мост?
— Как, гдє? Вот жеж мост! — Аксьонов показав пальцем на якусь строітєльну площадку. — Вєрнєє, ето начало… Ілі конєц, с якой сторони посмотрєть, в общєм.
— Ето тєбє конєц, Гоблін, с обєіх концов, єслі чєрєз год тут нє будєт моста, понял? — Путін провів пальцем по горлу. — Сколько ви уже дєнєг в нєго угрохалі, сволочі?
— Еммм… Нє могу знать, ваше сіятєльство. — Гоблін винувато шморгнув носом і потупив очі. — Хто ж іх щітав? Ви самі сказали, шо построіть любой ценой, вот і строім…
— От дєбіл… Ладно, врємя єщьо єсть. А ето хто там пузирі пускаєт? — Путін глянув у бінокль і навів рєзкость.
— Ніндзя-вдолази наша гордость, елітниє войска! Охраняют стройку вєка! — Аксьонов бодро щьолкнув каблуками. — Боєві плавци, аналогов в мірє нєт.
— Тю, как нєт? У піндосов іх полно, в есесесерє такіх амфібій виращівалі, как помідори в тєпліцах. — Путін смачно сплюнув. — Гоблін, нє впєчатліл…
— Я і не питався… — Аксьонов бистро розтер ногою те, що наплював Путін. — А от еті укри…
— Шо укри? — ботаксна морда Путіна скривилась, наче він з’їв тухле яйце. — Ану, смєрд, продолжай тєпєрь!
— Прокляті бандеровци, вони виростили гігантського краба-разрушитєля! — голос Аксьонова задрожав. — Гігантського! Просто агромного!
— Нє понял… Какой краб?! Ти брєдіш, Гоблін, ілі грібов пєрєєл?! — Путін дав подзатильнік Аксьонову. Той жалобно пискнув.
— Та шоб я всю жизнь жив на одну зарплату вахтьора в общагє! Та шоб мені нікада не відєть закат сонця на Карібах! Та шоб… — Аксьонов перевів подих.
— Ти скоро простого заката нє увідіш і восхода тоже, гоблінскоє отродьє! Какой такой краб?! — топнувши ногою заревів Путін.
— Краб, которий одной лєвой перекусуєт желєзобєтонні сваі, вот! — Аксьонов аж присів. — Только нє бєйтє, я нєвіноват, ваше сіятєльноє сіятєльство!
— Охніхєрасібє… Ти ето сєрьйозно, чучєло? — Путін сів на якусь бочку.
— Очінь, очінь сірьйозно, мой повєлітєль! Я єго відєл собствєннимі глазамі, вєк волі нє відать! — Аксьонов чомусь перехрестився, тричі вдарив себе по лобі кулаком і потер ліве вухе. — Он приходіт каждую ночь, ровно в полночь, вспливає із морських глубін, здоровенний і страшний! Клєшні, как агромні кусачки, він ними розмахує, клацає… А глаза горят аццкім агньом… А іще у нєго смєх, как у морского дьявола, такой, тіпа: «Муахахаха! Муахахаха!» А потом перекусуєт сваі, шо спічкі, і ниряєт назад в морє… Ето ужасно просто! І пулі єго нє бєрут, і гарпуном нє пробйош, монстр!
— Гдє доказатєльства, Гоблін?! — Путін позеленів від злості.
— Вот доказатєльства, ваше вєлічєство! Вот поломанниє сваі, вот разбітиє катєра… — Аксьонов витяг з кармана пожмакану бумажку. — Вот, всьо запісано!
— Дєбіл, бля… Фото гдє, відєо гдє?!
— Еммм… Нєту, ваше високоблагородіє… Ето містіка какая-то! Снімаєм, снімаєм, а нічєго нє відно!
— Карочє, всьо с вамі ясно… Гоблін, сматрі мнє, ето послєдній раз, когда я тєбє на слово вєрю. Дєнєг больше нє дам, а мост штоб был! Ферштеен?
— Што?
— Нє штокай, сволочь! Пшол вот отсюда, чєрвь гнойний… — Путін дав підсрачник Аксьонову і той з воєм умчався геть. — А вдруг он нє врьот? А вдруг у хунти проклятой єсть краб такой?! Нє, нє, нє, ето нєвозможно, брєд… Всьо, в Маскву, в Маскву, в Маскву…

(c) Bogdan Grubich

Опубликовал(а)

не в сети 2 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть