Понедельник , 5 Декабрь 2016

Незалежність

Добавлено в закладки: 0

— Мамо, а що таке Незалежність?
— Чому ти запитав, сонечко моє?
— Я хочу знати.
— Незалежність, моя крихітко, це коли ти ні від кого не залежиш.
— Чудово пояснила… Мам,а тепер поясни нормально, як для дітей.
— Колись, в сиву давнину жила була..
— Країна?
— Ні. Це складно. Нехай буде дівчина. Гарна дівчина. З довгою русявою косою і блакитними очима.
— Як Тетянка, з третього Б?
— Ну нехай буде, як Тетянка. Вона жила в найкрасивішому місці на землі…
— Біля річки Рось?
— Саме там, сину. Там була плодюча земля, сади розкинулись біля берегів, неозорі поля з пшеницею простягались аж за обрій, в лісах було повно звірини, в річці багато риби. Краса навколо мала безліч відтінків, що змінювались разом з порами року..
— А хіба буває по іншому?
— Буває, сину. Дівчині дуже пощастило жити там, де є зміна пір року. Це прекрасно, бачити природу у такій багатогранній красі. Вона жила диким життям..
— Як вовки?
— Ні, зайченя. Дикий означає ще й первісний, такий, як його створила природа.
— Їй подобалось?
— Звичайно. Інакше б вона все змінила. Вона росла, ставала розумніша і самостійніша…
— Як ти?
— Ну десь так.. Вона стала прекрасною жінкою, що народила багато мужніх, красивих і талановитих дітей. Проходили роки. Багато разів її намагались зробити залежною..
— Як?
— Її намагалися брати в полон сильні чужі воїни. Її землі забирали собі злі люди..
— Чому ж діти не захищали її?
— Захищали. Просто серед її дітей в різні часи було то більше, то менше хороших людей. Якщо хороших було більше, то вони відвойовували її незалежність, якщо мало, то вона на довгі роки залишалася не вільною.
— Як це не вільною?
— Це коли, наприклад ти хочеш читати, а тебе примушують копати землю. Коли в тебе не питають, чи тобі зручно, коли нікого не хвилює, чи ти голодний, коли тобі забороняють співати і навіть говорити, коли тобі дають інше ім’я і забороняють згадувати справжнє. Це коли, сину, тебе карають просто за те, що ти існуєш..
— Це страшно..
— Так, але дехто звикає навіть навіть до цього..
— А дівчина звикла?
— Зробила вигляд, що звикла, але тим часом виховувала наступних дітей такими хорошими людьми, що вони згодом стали на її захист.
— Вона тепер незалежна?
— І так і ні..
— Як це?
— Її діти саме зараз воюють за її незалежність, справжню.
— Наші воїни?
— І воїни, і волонтери, і просто хороші люди, які є всюди.
— Мам, а ми з Дмитриком зможемо допомогти?
— Так. Ви маєте вирости хорошими людьми. Чим більше їх буде, тим довше Україна лишатиметься незалежною.
— Я хочу бути незалежним, коли виросту. І щоб Україна такою була.
— І я хочу, щоб ви були незалежні. І ти і Україна…
— Значить це все таки свято, День Незалежності?
— Так, сонечко, це свято для кожного українця.
— Я українець! Зі святом, мамо! Усіх українців – зі святом!

(c) Леся Поліщук

Опубликовал(а):

не в сети 1 неделя

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть