Воскресенье , 11 Декабрь 2016

Одного разу в шинку

Добавлено в закладки: 0

П’єса на одну дію.

Дійові особи:

Злобний карлик — невзрачне, гидке, кривоноге, плєшиве створіння, ботаксний наркоман, шизофренік і ужасне сцикло;
Дон Кіхот — борець з вітряками;
Анжела — пристаркувата, але дуже розумна фрау;
Франсуа — меланхолічний француз в окулярах;
Шериф — високий негр з двома кольтами на поясі;
Падре в чорному — пастор з непроніцаємим виразом обличчя;
Відьма — странна женщіна в туфлях на височенних підборах;
Аліса — потєряна дєвушка, яка забула своє ім’я;
Лука — хитрий шинкар, бувший завідуючий овочевою базою;
Тінь імператора Сі — тінь імператора Сі;
Пічальна лошадь — транспортний засіб злобного карлика;
Побитий пес — нещасне живодне.

Вечір. Шинок «У Луки». За столиком сидять разом Дон Кіхот, Анжела і Франсуа. Вони п’ють, закусюють і про щось тихенько шепочуться. Лука за стійкою мугикає собі під ніс «Косив Ясь конюшину» і перетирає рушником пивні кухлі. До шинка під’їжджає Злобний карлик верхи на пічальной лошаді, поряд біжить облізлий пес. Він увесь в багнюці, замерз і голодний. Карлик злазить з лошаді і хоче разом з нею і псом зайти в шинок.

Лука (сердито): — Нє, нє! С животнимі не положено! Лошадь в стойло, а собаку привяжи гдє-то подальше!
Карлик: — Ніхуясє… Лука, ти шо?! Оборзєл совсєм, жидовская морда!
Лука (підморгуючи): — Не бачиш, у мене посєтітєлі…
Карлик (скривившись): Ладно, ладно, не бубні… А пока пожрать і випить, як обично, в общєм…
Лука (услужливо): — Нє ізвольтє беспокітся, сєйчас все сдєлаєм.

Дон Кіхот, Анжела і Франсуа гидливо скривилися, побачивши злобного карлика.

Дон Кіхот: — Принесла нечиста, блять…
Анжела (зло): — Я думала, шо не доїде… Погода ж он яка, злива і гроза, а лошадь стара уже…

Злобний карлик, подозрітєльно вихляючи жопою, підійшов до тріо.

Карлик (нагло либлячись): — Што, гражданє, нє ждалі?
Дон Кіхот: — Нєт, канєшно…
Карлик (оглядаючись): — Та я знаю, у вас одне на умє… Скучно тут у вас. Гдє циганє, гдє вєсльє?!
Анжела: — Ага, тільки циган нам і не хватає… Ще скажи, шо с мєдвєдями.
Карлик: — Било б нєплохо, мєжду прочім. Ей, Лука, ну гдє ти там, так і с голода сдохнуть можна!

Щось темне, схоже на якусь тінь, прошмигнуло у відчинену кватирку і причаїлося у кутку. В цей час відчинилися вхідні двері і до приміщення зайшли двоє чоловіків. Один з них був високий, худий і негр, а інший понижче, в чорній сутані, наче священник якийсь, з обличчям професійного гравця в покер. Високий розпахнув плащ і на грудях блиснув значок шерифа.

Шериф (улибаючись): — Гуд івнінг, шановні! Хава ю?

Падре промовчав, але підозріло зиркнув на карлика.

Всі присутні мовчки кивнули у відповідь. Тільки карлик смачно сплюнув на підлогу і показав шерифу середній палець. Шериф з падре присіли за сусідній столик і замовили віскі.
Лука приніс замовлення карлику і швидко забіг за стійку. Він нюхом чуяв, що назріває неслабий шухєр.

Карлик: — От, зараза… Не сидиться йому дома. Проклятий законнік, всьо єму надо…
Анжела: — Робота така у нього, шоб таких, як ти чмошніков на місце ставить.
Карлик (випив водку залпом): — Мєня?! Ха! Та я єго… Я єму…

Знову скрипнули двері. В шинок зайшла странна женщіна в якомусь дранті, але на височенних каблуках.

Лука: — Я кому сказал, што пріходіть послє закритія?! Іді, іді отсюда, бистро!

Странна женщіна щось сердито прошепотіла, блиснула безумними очима і вийшла.

Лука: — Прошу пардону, ето наша мєсна віщунка, вєдьма, говорят… Недавно попала под гарячу руку інквізіциі, чудом спаслась!
Падре (грусно): — Та знаєм ми цю вєдьму… Гммм…
Шериф: — Тіхо, падре, не нервнічаєм… Лучше випий віскі…

З-за брудної і замацьканої штори вийшла якась дівчина. Вона була ізрядно випивша і курила.

Лука: — Ти ще тут, Аліса!?
Карлик (злякано): — Охйоб! Прівідєніє… Какая ж ето Аліса?! Ето ж…
Лука: — Ну, ми так її назвали, бо не помне свого імєні, не помне отккда… Но любіт випіть і покуріть, хехе …
Дон Кіхот (тихо): — Аліса з Зазєркалья, бля… Но дуже ж похожа на одну мою знакому…
Карлік (перехрестився): — Та она ето, она!

Темна тінь перемістилася в інший куток. Аліса всілася за крайній столик і тут же заснула. Шериф з падре переглянулись.

Дон Кіхот: — Ладно, миршавий, раз ти вже тут, то давай шото рішать.
Карлик (знову випив водки): — Рішать?! Та ето я вас щас всєх тут порєшу! Ви на кого наєхалі, смєртниє! Та я щас…

Карлик поліз за пазуху і витяг звідти маузер. Шериф зреагував миттєво! Вихватив кольта і тричі вистрілив. Маузер відлетів в бік, а карлик впав на підлогу і заверещав, як різаний.

Карлик: — Та я пошутіл, пошутіл! Аааа…! Нє стрєляйтє!
Франсуа (поправив очки): — Ото нєхуй желєзяками розмахувать, чмо ботаксне…
Анжела (хижо улибнулась): — А я б ото пристрелила…
Дон Кіхот: — Шерифе! Та добийте уже етого дєбошира, шоб заткнувся…
Лука: — Только нє здєсь! Ідітє на вулицю і там дєлайте, шо хотітє…

Карлик злякано мовчав і обісцявся. Темна тінь шугнула під стелю і зависла над лежачим недомірком.

Шериф: — Олл райт! Всі заспокоїлись! Я розберусь!
Дон Кіхот: — А можна я йому руку зламаю?
Шериф: — Нууу… Я відвернусь, швидко давай!

Дон Кіхот вскочив і з диким блиском в очах стрибнув на злобного карлика. Почувся протівний хрускіт і рев нещасної жертви.

Шериф: — Фак! Я ж розрішив тільки руку?! Він жеж тепер ходить не зможе?!
Дон Кіхот (винувато): — Соррі, увльокся… Та хрін з ним, поповзе…

Анжела і Франсуа захіхікали. Шериф взяв за шиворот злобного карлика і потягнув до дверей.

Шериф (показуючи на кобуру з кольтом): — Гуд бай, френди! Не шалітє тут, а то накажу! Андестенд?

Падре мовчки перебирав чітками. Лука опустив очі і усєрдно тер кухоль. Десь на вулиці безісходно вив пес і грусно іржала пічальна лошадь.

Дон Кіхот: — Ну, Франсуа, ти був правий, нєхєр з гопотою діла дєлать… Наливай та по домам… Лука, неси рахунок, Анжела заплатить.

Завіса.

(с) Bog Dan

Опубликовал(а)

не в сети 5 дней

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть