Пятница , 9 Декабрь 2016

Пикник у Гройсмана

Добавлено в закладки: 0

— Ну, шо, Володя, як діла? Як там реформи? — запитав Яценюк, підставляючи загоріле обличчя під проміння вечірнього сонця.
— Ой, Сєня… Давай січас не будем о грусном. — Гройсман махнув рукою і скривився. — Сразу шашлик, а потом о ділах.

У повітрі смачно пахло смаженим м’ясом. Десь тихенько грав шансон.

— О, а хто це там біля мангала? — Яценюк зняв темні окуляри і змінив їх на звичайні. — О, майн гад! Кого я бачу! Какіє люді! Шо ж ти, Володя, не сказав, а?
— Точно, шо гад, гг… — Гройсман протівно гигикнув. — Но нужний гад, Сєня, очінь нужний!

Та Сєня вже не слухав, а в кілька стрибків опинився поряд з мангалом і почав інтенсивно трясти за плечі якогось чоловіка.

— Пашка! Лазаренко! Якими судьбами? — радісно вигукнув Сєня і обняв чоловіка. — От, Володька, от жук!
— Тіха, тіха, не задуши, хехе… — Лазаренко вискользнув з обіймів Яценюка, як той в’юн. — Я тоже радий тебе бачить, Арсєній Петрович.
— А віскі і каньяк куда нєсті? В бєсєдку? — почувся знайомий голос з дуже специфічним акцентом. — Здрастє, Арсєній Пєтровіч…
— Ого, і ти, Кіля, тут?! — удівльонно сказав Яценюк і погладив свою лисину. — Внізапна, однако, хмм…

Гройсман витяг величезну сигару і розім’яв її в руках.

— Бач, всі в зборі… Зараз шашличок покушаєм, вип’ємо, о дєлах наших брєнних поговорим… — Гройсман задимів ароматною сигарою. — Да, Нікола Яновіч, в бєсєдку несіть!
— Та бачу, бачу… Кстаті, ось презент, від наших гамериканських друзів привіз. — Яценюк поставив на табуретку пляшку віскі і поклав якийсь конверт. — Там немного, канєшно, но на пару місяців хвате…
— З миру по нитці і Гройсману сорочка, гг… — сказав Лазаренко і покрутив кілька шампурів. — Володя, от не понімаю, ми з Бімбою тобі нахєра? Ти і сам в курсі дєла, шо і до чого…
— Ну, ваш опит не має ціни… Вону б ще сюди, но Лазаренко її задушить, гг… Да ж, Сєня? — Гройсман випустив кільце диму, яке стало сердечком. — О, про вовка промовка…
— Дивись, бо накаркаєш і примчить, кхе-кхе…! — Яценюк кашлянув. — Вона, як тєлєпат якийсь, чесне слово, нічого не скриєш!
— Юля! Юля! — вдруг вигукнув Кіля Бімба.

Яценюк дьорнувся, Гройсман уронив сигару, а Лазаренко перехрестився. Кіля дурнувато заржав.

— Што, іспугалісь? Гигиги… Нє бздо, шутка…
— Ти, Нікола Яновіч, так не шути, у мене холодне оружиє в руках… — сердито сказав Лазаренко і поправив кілька шампурів. — А нєрви у мене ні к чорту… Так, п’ять хвилин і готово. Наливайте вже!

А десь в Києві Вона взяла телефон і набрала номер Гройсмана.

— Алльооо… Володя, єсть дєло на три мільйони настоящих дєнєг, я вже вилітаю вертольотом! Жді!

(с) Bog Dan

Опубликовал(а)

не в сети 2 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть