Среда , 7 Декабрь 2016

Пощастило.

Добавлено в закладки: 0

— А што ето с нім? — Шойгу кивнув на Мєдвєдєва, який кружляв по кабінету в обнімку з айфоном.
— С Дімоном? Та обичне дєло, снова шото виіграв в смс-аукционє. Прошлий раз, напрімєр, сковородку, перед етім електрочайнік. А щас тостер, кажись… І то фігня, шо на ці смски він по нєсколько сотєн тисяч рублєй спускає в нєдєлю, зато счастлів, шо рєбьонок в дєнь рождєнія… — Путін снісходітєльно подивився на Мєдвєдєва і змахнув сльозу. — Як мало нада для счастья чєловєку, еххе… От для тебе, Кужугєтовіч, шо такоє счастьє?
— Хмм, сложний вопрос. — Шойгу зняв фуражку і почухав лисіючу макушку. — Так сразу і не скажу… А для вас, Владімір Владіміровіч?
— Ну, ти подумай, подумай… Для мєня счастьє? Ну, так тут всьо просто — хєрачіть! — Путін хижо ухмильнувся. — Хєрачіть, хєрачіть і хєрачіть!
— А для мєня счастьє, ето когда економіка піндосов рухнєт, а за рубль будут давать сто баксов! — Рогозін широко улибнувся. — Ото б жизнь настала, да, Владімір Владіміровіч?
— Ну, мнє і так совсєм неплохо, гмм… Ото б іще нєфть подорожала, хотя б до сотні баксов за бочку, от тогда я б всєм показав, огого! — Путін потряс кулаками.
— А для мєня счастьє, ето когда всім нужен газ, а я такий дивлюсь на попрошаєк і тикаю пальцями, етому дам, етому дам, а етому нє дам… А вони дєньгі несут і кідают, кідают, сотні міліонов, міліарди… — Міллєр мєчтатєльно закотив очі.- Вот ето і єсть настояще счастьє…
— Ти, Міллєр, хахлам продай хоть на пару лярдов газа, мєчтатєль хрєнов. — Путін глянув на танцующого з айфоном Мєдвєдєва і знову прослезився. — Нє, нада ж так уміть… Як я йому завідую!
— А для мєня счастьє, ето когда хазяіну харашо! — вдруг очнувся Пєсков і кинувся цілувать Путіну руку. — Хазяїн счастлів і я счастлів!
— Ой, Пєсок, не щєкочі вусами, гиги… — Путін отдьорнув обслюнявлену руку і витер її об піджак Пєскова. — Потом поцелуєш, но не руку і не тут, поняв?

Пєсков ігріво улибнувся і покраснів. Мєдвєдєв зупинився біля вікна і почав шото там фоткать.

— Ого, шо ето там Дімка побачив? Кужугєтовіч, откуда дим, то не твоє міністєрство нападєній горить, мм? — подав голос дрімавший до цього Лавров.

Усі кинулись до вікна. Там і правда було видно стовп диму.

— Вот і тобі, Кужугєтовіч, счастьє привалило, хех… — констатірував факт пічальна лошадь Лавров і закурив. — Тепер хрєн докажеш, скоко ти дєнєг под шумок з Сірією собі в карман заникав… І не кажи, шо ето подлі піндоси ілі хахли твоє міністєрство підпалили, всьо равно ніхто не повіре…

— Урраааа!!! Я виіграв! Я виіграв наушнікі!!! — вдруг заорав Мєдвєдєв і принявся цілувать екран свого айфона. — За день аж два пріза, вот ето пощастило!

(c) Bogdan Grubich

Опубликовал(а):

не в сети 23 часа

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть