Пятница , 9 Декабрь 2016

Про деда

Добавлено в закладки: 0

Доброго ранку, друзі! Вчора з моєї точки зору був дуже важливий день, коли здається, свершилося то, чого я так давно ждав. А іменно – шось хруснуло і настрої в широких слоях общественності змінилися з “недоброжелатєльно наблюдаєм” на “от ми вам покажем як нада работать”. Но обо всьом по порядку, а зараз заварюєм собі каву-чай і вмощуємось зручненько.

Ітак, дєцкі ігрища хунти в прем’єри-прокурори та прочі дочкі-матєрі вже настільки задовбали наблюдающих за тими ігрищами громадян, шо громадяни готові поплювати на руки, закатати рукави і самі взятися за руль управління державою. Не думаю, шо хунта хотіла добитися іменно цього результату, но вона його, похоже, таки добилася. Іллі лучше сказать, доігралася.

Трігером єстєственно виступила боротьба за самоє святоє, шо є в Україні, за саму вождєлєнну мрію багатьох мільйонів українців – за должность генпрокурора. Всі українці природжені прокурори, а в душі кожен з нас – генеральний прокурор. Кожен українець, яких би висот не досяг в любій із сфер – сільське господарство, педагогіка, мистецтво, транспорт, промисловість та ін. – підсвідомо хотів би бути по совместітєльству ще й генпрокурором. В общем, це ніжна мрія многих мільйонів українців, а хунта здуру так брутально і нєосмотрітєльно по ній потопталася.

Сначала нам сообщили, шо на должность генпрокурора не проч заступити ізвесний борец з німецькими поліцейськими Юра Луценко. Щелепи у многих повідвисали, но ще сильніше вони відвисли, коли з криком “гулять так гулять”, свою кандідатуру предложив ще один відомий борец з усім поганим Сергій Лещенко. Тут же предложили свої кандідатури многі другі дєятєлі, плотину прорвало і терпець в небайдужих громадян урвався. Даже дід оглянувшись навколо себе побачив навскидку одразу трьох своїх знайомих, кожен з яких був би набагато кращим генпрокурором ніж Юра і Сірожа разом узяті.

Потом под вечер бензину в огонь подлив Володя Гройсман, которий дав мастєр-клас кокетнічанія “согласєн – не согласєн”. І нада признать, добряче розвеселив очередним отказом наблюдающу публіку, яка відреагувала не лише множеством ядовитих коментарів. Но і своїми проектами состава Кабміна, в складі якого ми побачили множество імен, які би впоралися з должносними обов’язками уж точно не хуже, ніж теперішні дєятєлі. А це грізний дзвіночок для хунти, бо широким масам громадськості набридло бути простими спостерігачами.

Кстаті, дід побачив даже своє ім’я в одному жартівливому списку, який составив Мурзік Васильович. Весела там компанія, скажу я вам і дідусь не проч войти в состав того правітєльства, но з условієм, якщо ми всі лежатимемо в одній палаті. А наші дружини будуть у тому дурдомі санітарками. А якщо серйозно, то Мурзік Васильович зараз (впрочем, як і всігда) дуже точно відчув настрої широких верств громадян. Які зі словами “та не святі ж горшки ліплять” відчули бажання і готовність прийти до влади. Не для власного збагачення, як нєкоторі, а щоб дати країні лад. І щоб нарешті порядок був, а не то, шо січас.

Таким образом, активна частина суспільства поступово визріває, щоб самоорганізуватися і рушити в реальну політику. А це іменно те, про що я так давно мрію – хунту, як і любий другий уряд треба тримати в постійному страхові. І не загрозою чергового Майдану, бо це крайня міра, до якої громадяни вдаються від безисходності. Найкраще хунту пугати налічієм мощної політичної альтернативи.

Дід НЕ закликає зараз до якихось позачергових виборів, країна до них просто не готова. Хунта січас вообще ніяких виборів не боїться, знаючи, що реальної альтернативи їм все одно нема. Отсюда всі безобразія і розслабон, тому й тасується стара засмальцована колода, тому Порох так брутально маніпулює діпутатами безнаказано лякаючи їх розпуском Шапіто. А коли діпутати вже зовсім непослушні, хунта без стєснєнія приміняє запрещонне психотропне оружіє, розчехляючи і викатуючи на бойові позиції Йулю. Один вид якої визиває масову істєрію, множество жертв якої в шапочках із фольги забігають даже на дідову сторінку, гадячи з перепугу в коментах. Потом, як опасность проходить, Йулю оп’ять зачехляють і заганяють в ангар до слєдующого раза, шоб ніхто не догадався, шо ота пушка давно не стріляє.

Так вот, поява нових потужних політичних сил потрібна Україні, як повітря. Безумовно, це мають бути патріотичні сили, не заплямовані участю в попередніх злочинних владах. Звідки ті люди прийдуть – поки не знаю. Але я давно й уважно придивляюся, наприклад, до Армії. Приглядаюся й до волонтерів – а це вообще бешений авангард небайдужих громадян. Всі вони зараз зайняті набагато важливішими питаннями, ніж якісь політичні забавки, але й вопросів до хунти в них накопичилося чимало. Чи не пора їм уже якось самоорганізуватися і рушити в реальну політику?

Політичних сил має бути багато, всяких і різних – чим більше, тим краще. Люди самі розберуться кого підтримувати. А політичні сили мають діяти в умовах жорсткої конкуренції, щоб у людей був вибір. Але вибір не з переліку нікому невідомих партій – оті партії мають заздалегідь потурбуватися, щоб люди добре знали, шо то вони за політики, чого хочуть і чи здатні виконати обіцяне.

В общем, в Україні іде природна еволюція, суспільство поступово виходить з доби дикої протодемократії та визріває до нормального демократичного життя. Безпорадне тупцяння хунти на місці могло викликати розпач і апатію, але здається так не сталося. Навпаки, в суспільстві посилилися весела злість і нестримне бажання похлопати хунту по плечу: “Ану, отойди”.

Час летить швидко і оті чергові вибори, які здається будуть ще чорт зна коли, насправді настануть як завжди неожиданно. Тому задача небайдужих громадян підійти до всіх отих виборів (і місцевих, і парламентських, і президенстьких) не з розпачливим виразом на обличчях: “Проти кого ж, блять, лучше проголосувать, всі такі протівні”. А так, щоб хунта вклякла від несподіванки: “Бля… смєна прийшла”.

Але якщо нові політичні сили зациклюватиметься на поливанні брудом хунти і своїх конкурентів, не пропонуючи зрозумілої людям позитивної альтернативи, то перемогти вони не зможуть. Людям остогидли пустопорожні борцуни і критики – людям потрібно бачити позитивні програми. Якщо я, например, побачу, що в програмі якоїсь партії грамотно і толково розписано алгоритм створення в Україні мережі сучасних автобанів, то це вже майже гарантія, що дід голосуватиме за ту партію. Або якщо ми побачимо на озброєнні в якоїсь партії толково розписану реформу системи шкільної освіти, то підтримка багатьох мільйонів батьків тій партії гарантовані.

Бо в шкільній освіті у нас чортішо діється. От, например, я без ложной скромності скажу, шо історію знаю непогано. Але посади діда зараз здавати ЗНО з історії України і я отой іспит з тріском провалю. Водночас, якщо якась дитинка твердо зазубрить усі правильні відповіді, і здасть ЗНО на 200 балів, то це не значить, що ота дитина знає Історію. Бо той перелік запитань у тестах із ЗНО має до власне Історії дуже віддалене відношення. Водій має вміти добре їздити на машині, а не знати напам’ять перелік усіх деталей двигуна, ходової і рульової систем, включно із способами кріплення елементів кузова. Такі деталі завжди можна подивитися у довіднику, та й потрібні вони лише автомеханікам. Наших же дітей вчать не на машинах їздити, а примушують зубрити інформацію, яка в реальному житті їм ніде й ніколи не знадобиться.

І таких проблемних питань в суспільстві тьма тьмуща. Задача ж політичних сил запропонувати людям способи вирішення їхніх проблем. Тоді народ розумітиме, що політична сила іде до влади, щоб вирішувати їхні проблеми, а не щоб стрибати по сесійному залу і умнічати та ток-шоу. Дуже сподіваюся, що на наступних виборах так і буде, а ще в діда мрія – щоб через три роки в політиці не осталося жодного дєятєля, який був діпутатом чи міністром в період 1991-2018 рр. Ця мета цілком реалістична, але до неї треба готуватися вже. І політична обстановка в Україні для появи та швидкого розвитку нових політсил просто ідеальна. Тому вкотре повторю, друзі – не прогавте свій шанс. Бо це шанс і для України.

Тєм временєм за собитіями в Україні безпорадно кліпаючи очима наблюдають кремльовські холопи, які в кожному прояві здорової демократії вбачають наближающийся колапс України. По їх розрахунках Україна мала рухнути ще полтора года тому, но чомусь не рухнула. Шо ж такоє?.. І обладая узкім кругозором царських смердов оті холопи об’ясняють непонятну живучість України внєшнім управлєнієм. Шо тіпа Запад Україною руководить, дає дєньгі на содєржаніє і всьо також прочеє. Поетому в головах отих холопів і ставлення до хунти, як до чужих содєржанок – пренєбрежітєльноє.

От например печальна лошадь Лавров недавно встрічався з дєятєлєм із ОБСЄ Хугом, якого сначала покрітікував за необ’єктівность, а потом горько жалувався на хунту. І просив передать хунті, яка увлєчонно бавиться в прем’єріаду, шо коли хунта нарешті наіграється, а новий прем’єр проізноситиме тронну речь, нехай не забуває про мінські обізатєльства. Ця ескапада кремльовської клячі осталася непоміченою, во всяком случаї хунта на неї не реагірувала. Може й правильно, бо гдє Кремль, а гдє Хунта! Но кремльовським холопам варто було б сообщити, шо существують демократичні держави, де уряди формуються в результаті коаліційних соглашеній, і обично це проісходить в публічном пространстве. А не як в Росії, де шоб стать міністром нада в тьоплой баньке целовать царю-батюшке дряблую жопушку. Нє оттого лі у всєх любімцев Хуйла так гладко вибриті морди, пухлі щоки і товсті губи і приплющені носи. Шо в Лаврова, шо в Шойгу, шо в Рогозіна. Уж во всяком случаї не їм повчати хунту як форміруються правітєльства.

Послє Хуга послушать жалоби Лаврова на ОБСЄ прилетів Дідьє Буркхальтер, хотя дід подозреває, шо місія Дідьє нєсколько шире. Однако інформації чи встрічався він з Хуйлом нема, а раз інформації нема, фантазірувать на цю тему не будемо. Дід все таки уверен, шо тему звільнення Наді Савченко Дідьє обсуждав. Бо цю тему обійти зараз неможливо, а Запад з Хуйла по темі полонених злізати явно не собирається.

Надя ж сьомий день тримає сухе голодування, околокремльовська шушера зашевелилася, вчора до Наді стремглав полетіла нєкто Ларіонова, котора у ФСИН отвічає за здоров’я заключонних. Таймер тікає і щоразу все голосніше, дідусь дуже сподівається, що найближчим часом мають прийти добрі новини.

Хуйло похоже морально созрел, шо плєнних нада отпускать, но зробити це збирається через кілька місяців. Совершенно ясно в чом примітивний замисєл Хуйлуші – влітку ЄС в очередний раз підтверджуватиме санкції, Хуйло намерен з тих санкцій спригнуть і под ето дєло отпустить плєнних. Шоб создать, значить, благоприятний фон засідання Ради ЄС. І все в нього для цього готове, лише от строптіва Савченко плутає всі карти. А учитуючи, шо Савченко главна полонянка і без її звільнення доброжелатєльності ЄС не досягти, от Хуйло і тупить, не понімаючи, шо ж, блять, дєлать.

Тим часом Западу на душевні тєрзанія Хуйлуші начхать, Запад свої требуванія сформулював і жде від Хуйла послушанія. А пока Хуйло тупить, Запад планомірно проводить собственну широкомасштабну операцію – сначала ішов артобстрел віолончелями, а тепер обіщають захерачить чимось ще болєє громким. Возможно барабанами, клавесінами та тяжолими роялями. І це ще не атака на Хуйла. Це Запад демонтрірує ошалєвшому Хуйлу свої возможності. А шоб він не обманювався і не розслаблявся, періодично вставляють разні клізми. На днях Франція рішила поправить свої убитки від Містралів арестом імущества Роскосмоса на 700 млн долларов. А шо? Тоже дєньгі. Так копієчка до копієчки і Хуйлу скоро прийдеться позичати гроші в хунти. От кагда хунта оттянеться по повній, устанавлюючи грабітєльські проценти. Не зря же предусмотрітєльна хунта до санкцій не прісоєдінялася і дипотношеній не розривала.

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, боремося за Надю Савченко і всіх наших полонених, всячеськи допомагаємо Армії, займаємося спортом і спонукаємо розумних та чесних людей іти в політику.

І слєдім, шоб віздє парядок був! А не те, шо січас

(с) Свирид Опанасович

Опубликовал(а)

не в сети 2 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть