Суббота , 3 Декабрь 2016

Про сучасні реалії медицини

Добавлено в закладки: 0

Сьогодні, в 3.30 ночі з гострим болем в животі я попала в лікарню на Топольну. Лікарку на *Швидкій* спитала куди мене везуть, мені відповіли на Топольну. Ну, думаю, мені вообще капець ( тому, хто не проживає у Львові, поясню, що лікарня на Топольній – це *руская рулетка*. Тобто, болезні людей, які туди попадають, це проблеми самих людей, особливо коли у тебе немає грошей).
Привозять мене значить під лікарню, всюди темно, лікар довго стукає у двері приймального. Хвилин через п*ять відчиняє заспана панянка. Каже: Стояти тут, я за тележкой. (А почуваю я себе дуже хрєново). Хвилин за п*ять привозить крісло, садить мене туди та ми поїхали. Їхали ми дорогами далекими, коридорами темними (світла вообще не було). І ось вдруг, чудо. Відчиняє якісь двері, включає світло. З криками дівчата вставайте, я вам клієнта привезла, завозить мене в кімнату. З-за кутка вилазить така заспана та з вздибівшимся волоссям жіночка та питає: паспорт є?
Лікарка каже, та вони львівські, бігме, тіки шо з дому забрали.
Окремо про *прийомний покій*. Маленька кімната, метрів 16 кв. По бокам дві кушетки, по-середині стіл. Кушетки самопальні, тобто зварені з уголка. Прикол в тому, шо кушетка на якій я лежала була застелена ДУЖЕ брудною клійонкою ( там і кров була, і якісь брудні розводи тіпа рвоти) , так от кушетка ця на одну ногу була довша. Тому, шоб вона не хиталась, вони під ніжкою кушетки видовбали кусок плитки, зробили ямку в цементі. Кушетка стояла рівно та намертво. Во, шо значить місцеві Кулібіни.
Мене оглянув лікар, призначив аналізи та УЗД ( підозри на апендицит або позаматкову). Приставили до мене санітарку, шоб водила мене всюди. Санітарку, яка мене супроводжувала по коридорах, хитало зі сторони і сторону. Чи то п*яна, чи то не виспана. Постійно спотикалась.
Водила вона мене довгими, темними коридорами. Підводить мене до туалету та питає : Баночка є? Кажу нема. Скривилась. Хай чоловік купить. Чоловік побіг купив. Зайшла в туалет, від смороду сльози на очах. Відчиняю двері, нікого нема, в коридорі темно. Я така стою, не знаю куди йти, прибігає санітарка з криком: Ну, довго тебе ще чекати, я вже лаборантку розбудила, повела мене здавати кров. Потім мене повели до УЗДіста.
Це окрема історія. Дуже довго санітарка стукала у двері. Нарешті, вийшов лікар, дуже недовольний шо його розбудили, почав огляд. По закінченні, сказав: — 50 гривень. Я мовчу. Почав писати діагноз. Я кажу: — лікарю, що у мене? — 50 гривень. Добре, я можу взнати свій діагноз? – 50 гривень. Кажу: Я не дам вам 50 гривень поки ви не скажете мені діагноз. Сказав. Якщо коротко (моїми словами) – якась хрєнь, но вродє всьо нормально.
Знову довгими, темними коридорами назад, в прийомний покій. А там, народу. Якась жіночка з криками на лежанці лежить, чоловік біля неї йобкає на всіх лікарів ( Скільки можна лікаря чекати, та шось вже робіть). На другі кушетці молодий мужчина мовчки сидить, але дуже блідий ( кровотеча з зуба, вони були в стоматолога але той сказав шо то не по його часті, відправили до хірурга. Хірург послав їх і сказав, шо то не його. Тоді вони вирішили, шо хай йде до терапевта) Жалко хлопця. По середині стоіть каталка з мужчиною (перелом). Кароче, для мене місця нема. Санітарка всюди потикалась та каже мені сідай в крісло (це — те, на якому мене привезли). Я сижу, втикаю. Думаю, шо це за прікол, що привезли мене на кріслі, а потім заставили всюди ходити ногами. Це при тому, що мені було дійсно боляче. Ахренєть!
Прийшов знову хірург, сказав, шо аналізи добрі, може то ниркова коліка. Вкололи мені нош-пу та прєдложилі госпіталізуватися на обстеження. Я надивившись на все це бля*ство, вирішила, шо сильно дорожу своїм здоров*ям і вирішила написати відмову. Мені сказали, шо це я канєшна зря, ми б вас полікували. Я кажу *Боже, борони* від вашого лікування, відпустіть мене додому ( дом милий дом). Назад, мене вже ніхто на кріслі не віз. Ми з чоловіком знов йшли довгими, але вже не дуже темними коридорами ( бо вже світало).
По дорозі додому ми з чоловіком порахували, що в принципі дешево отдєлалісь. Лікарю на *Швидкої* 50 грн. УЗД – 50 грн. Стерильні рукавички – 15 грн. Но-шпа та шприц 14 грн. Баночка для мочі – 8 гривень.
Висновок: Зустріли ДУЖЕ багато не задоволених людей ( їх розбудили посеред ночі). Всюди ніщєта та бруд (туалети – жах). Відношення – ніяке. На душі – гидко.

P.S. Тіки шо прочитала, шо за місяць у Львові впровадять платну медицину. Тобто, за все це треба буде ще й платити. Бережить здоров*я.

(c) Ірина Весела

Опубликовал(а):

не в сети 6 дней

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть