Суббота , 10 Декабрь 2016

Пєрвомай на Донбассі

Добавлено в закладки: 0

Подивилась на щасливі ліца донбасян на первомайській демонстрації і не можу втерпіти, щоб не поділитись своїми спогадами.Якось так випадало, що в школі я завжди «відмазувалась»:» Ми з мамою до бабусі їдемо». Насправді в нашому селі це був період масової посадки картоплі. Тоді ж не садили, як зараз, 1 марта. З’їжджались всі » окупанти» Кийова до батьків. Садили групами: в одних посадили, пішли на інший город. По закінченні цього процесу в посадках, садках варили гартаначку- таку собі пшоняну кашу з картоплею, м’ясом… Пахло весною і димом…
Але в студентські роки якось випало брати участь в демонстрації в Харкові.Не скажу, що це викликало прилив радості. Хотілось побистрєй закінчити та піти гуляти, куди заманеться. Зранку ми зібралися десь біля іпподрому.Нам вручили транспаранти. Довго стояли , чекали, потім повільно, » шаг впєрьод, два назад» посунули по Пушкінській. Ця процесія була тягучою. Мотівірувало те, що вздовж маршруту стояли лотки з обвітреними бутербродами, з вкусностями, які не зустрінеш в будній жизні.Ще мотиватором була можливість з ким — небудь познайомитись з протівоположного пола.Хто був молодим, той пойме. У мене це даже вийшло, але новий знайомий виявився занудним,не харизматичним, і я не знала, як від нього отдєлаться. Але на фінішній прямій все рішилось.Коли ми, довго протягнувшись, через якийсть провулок нарешті вийшли до найбільшоі площі Європи імені главного чекіста, шаг прийшлось ускорить.По самій площі бігли галопом, наступаючи один одному на п’яти, чулись якісь лозунги, крики «ура»… Таким чином по площі в напрямку Госпрому мимо трибун під готелем неслось кілька паралельних потоків…
Тепер главна задача була добігти, щоб не затоптали, здихатись транспарантів, і бігом в напрямку, протилежному від площі. Особо расторопні могли всунути транспарант своїм зазєвавшимся товаріщам, і тоді той, як лошара, стояв, держачи купу палок. Полегшення і справжня радість наступили, коли добігли кінця площі і на Клочковській знайшли, кому віддати транспаранти. І коли обнаружила, що я таки втекла від свого вновь обрєтьонного ухажора.
А далі було справжнє свято. Ми покатались на дитячій залізниці, на фунікулері, побродили по парку, постояли в довжелезній черзі за вождєлєнним морозивом » Бєлочка» і завершили вечір розваг в якомусь кіно. Уставшиє і довольні добрели до общаги, де як завжди, не працював душ( бо три рази на тиждень: понеділок, середа, п’ятниця в строго опрєдєльонне врем’я), і гарячу воду треба нагріти в чайнику…
А Пасху не святкували. На Паску нам колись придумали васкрєснік. Якраз співпало з дньом рождєнія великого Лєніна, і нас відправили прибирати будівельне сміття в якийсь багатоповерховий будинок, казали, прєподаватєльській. І ми згрібали, виносили в порушення всіх вимог охорони праці, на сходах навіть перил не було. Але то вже інша історія…

(с) Валентина Таран

Опубликовал(а)

не в сети 4 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть