Воскресенье , 4 Декабрь 2016

П’єса на одну дію.

Добавлено в закладки: 0

Простора зала з каміном, який не горить. Великі вікна, одне з яких відчинене. За вікнами квітнуть каштани. Посеред кімнати стоїть гарний стіл з якогось дорогого дерева інкрустований сріблом. За столом троє: Самий главний, Гроссеман і Шляшко. Вони грають в карти на роздягання, курять і п’ють віскі. Самий главний в майці і в штанях, Гроссеман в сорочці з краваткою і в сімейних трусах, а Шляшко в одній шкарпетці і в червоних стрінгах. В темному кутку кімнати хтось тихенько грає на бандурі.

Самий главний (сердито): — Шляшко, ще раз скинеш в отбой козирь, приб’ю! (дає подзатильнік)
Шляшко: -А шо у нас козирь?
Гроссеман: -Чирва козирь, шо ж іще! Отжеж… Алєксєіч, він знову піддається, гад!
Шляшко (обіженно): — Ага, спасіба. Та забув я, а ви сразу битися…
Самий главний: — Та бачу, бачу…

В двері хтось грюкає. Всі повертаються. Вони різко відчиняються і в кімнату влітає розпашілий Кличко.

Кличко (громко): — Де підараси?! Кого пиздить?
Самий главний: — Віталя! Ти знову не туди попав, іди в Київраду і там пиздь, скоко твоїй душі заманеться! Шо ж такоє… Де охрана?

Клічко знизує плечима, розвертається і виходить. Охрана лежить під дверима і стогне. Бандурист змінює мелодію.

Шляшко (злякано): — Фууу… Знову пронесло! От як він вам вірить, а мені нє?
Самий главний: — Бо до нього подход знать нада. Тоді він, як шолковий.
Гроссеман (підкурює сігару): — Ага. Тільки главноє, не переборщить, бо Віталя шуток не понімає, гг… (сміється)

У каміні щось гупнуло. Всі повернулися. З каміну, увесь грязний, вилазить Пастор. Всі роблять вигляд, що його не бачать. Пастор тоже робить вигляд, що в залі нема нікого і повільно виходить. За столом продовжують грати в дурня.

Шляшко: — А у кого всі шестьорки, я не поняв?
Гроссеман: — Гг, а ти не знаєш, Шляшко? Тю…
Шляшко (здивовано): — Нє, не знаю…
Самий главний (поучітєльно): — Хто козирі держе, того і шестьорки, поняв? Шоб вішать потом…

У двері знову хтось ломиться. Бандурист замовкає. В кімнату на всіх парах влітає Іво Бобул в разноцвєтному піджаку зі стразами. З колонок реве музика. Іво співає «А липи цвітуть, духм’яні, духм’яні…» Музика змовкає. Іво Бобул злегка вклоняється, поправляє довгі кучері і гордою походкою виходить геть.

Гроссеман (удівльонно): — А це шо було?
Шляшко: — Не шо, а хто! Тємнота ти, Володя… Це ж сам Іво Бобул!
Гроссеман: — Не знаю такого… А хто він?
Самий главний: — Ти шо, тупий? Тобі ж сказали, шо Іво Бобул!
Гроссеман (знизує плечима): — Ну, ладно… Ось, два валєта, отбивайтесь.
Шляшко: — Два валєта і вот ето, гг… Зіброва на вас немає ггг… (сміється)

Двері хтось дьоргає. Всі знову дивляться на двері. Нарешті вони ледве відчиняються. Бандурист замовкає. В кімнату входить Віктор Павлік. Усі кричать: «Пішов нахуй!» Він мовчки розвертається і виходить.

Шляшко: — Чому він? От чому не Шакіра, чи не Мадонна… Чи не Ріккі Мартін… (хтиво улибається)
Гроссеман: — От ти придурок, Шляшко! Откуда у нас Ріккі Мартін? Колєсніков єсть, Вілкул єсть, Бойко єсть, а Мартіна нема гг… (сміється)

Двері знову відкриваються і входить Юля. Всі мовчать. Вона мєдлєнно йде до столу. В руках у неї шкіряна пльотка.

Юля: — Шо, апять собралися? І без мене… А Віталя вже приходив? Хіхіхі…(єхидно сміється)
Гроссеман: — Ага, двічі вже. Шо ти хотіла? Кажи і йди до біса, бо нам ніколи.
Юля: — А давайте і я з вами зіграю? (підморгує Шляшку)
Самий главний: — Нє, нє, нє! Хвате, он один вже наігрався, шо його пчьоли так покусали…
Юля (красніє): — То не пчьоли були… Хотя, яка вже разніца. Ну, візміть до себе, хоть разок!
Шляшко: — У нас мужска компанія, Юля Володимирівна. Та ти і не роздінешся, єслі програєш… (підморгує Юлі)
Юля: — Чо це? Та льохко! (починає розстібать гудзики на блузці)
Самий главний (грозно): — Так, всьо! Не паяснічайте, Юлія Володимирівна! Йдіть он краще тарифи перерахуйте… (пауза) на газ!
Юля (роздратовано): — От і піду! Адьє, мальчікі… Вам же хуже буде… (показує всім фак, розвертається і мєдлєнно йде)

Гроссеман (тихо і хтиво): — А задок у неї ще нічого такий… Шляшко, бач, не те, шо у тебе гг… (сміється)
Шляшко: — От падлюки… Я знову програв! (кидає карти і починає знімать стрінги)

Бандурист грає веселу мелодію. Самий главний і Гроссеман по очерєді дають подзатильніки Шляшку. Той одіває стрінги назад і нехотя знімає останню шкарпетку.

Шляшко (обіженно): — Та забув, забув…
Гроссеман: — Здавай карти, стріптізьор гг… (сміється)

Самий главний теж закурює сігару і всім наливає віскі.

Самий главний: — А давайте вип’ємо за перемогу реформ!
Гроссеман (злякано): — Алєксєіч, ти шо? Яка перемога? Які реформи? Січас тебе Саак… Вах, какой хароший чєлавєк почує, то буде нам така перемога, шо мало не покажеться. Він хоч і ваш кум, но…
Шляшко (громко): — Ойвсьо… Дивіться, дивіться, там Бетмен пролетів! (показує на вікно)

Всі повертаються до вікна, а Шляшко бистро міняє карти. Бандурист грає «Польот валькірій».

Шляшко: — Нє, показалось… Забираю ці десятки. Ще підкидаєте?
Гроссеман (обіженно): — Алєксєіч, скотиняка знову махлює!
Шляшко: — Та ви шо?! Нікагда! От вам хрест! (тричі хреститься)
Самий главний: — Не богохульствуй, Шляшко, в ад попадеш.
Шляшко (дурнувато либиться): — Тюю… Чи й не злякали. А ми щас де?
Гроссеман: — Для нас рай, Шляшко, хоть трохи і аццкій. Поживи там, унизу, а не на Олімпі, то узнаєш. Харашо, хоть не трогают пока…
Шляшко (дєлає від, шо розстроївся): — Програв таки! З такими картами і програв! Не понімаю, як так вийшло… (кидає карти на стіл)
Гроссеман: — Я ж казав, що махлює, вилоносець наш, короволюб, зараза…
Шляшко (хтиво либиться): — Правила, єсть правила, загадуйте желаніє! (знімає стрінги)

В цей же час бандурист замовкає і з темного кутка вилазить спочатку рука з айфоном, а потім і довольне ліцо Луцика: «Кампгамат, кампгамат…» З колонок починає громко лунати «Юний орел», а у відчинене вікно влітає Поплавський в костюмі Бетмена. Всі здивовано мовчать. В двері вламується Клічко з криками: «Де підараси?! Кого пиздить?!» Самий главний показує йому кулак. Той ніяковіє, розвертається і збиває з ніг Іво Бобула в піджаку з бльостками. Іво падає на Віктора Павліка. Той матюкується. У вікно, слідом за Поплавським, на одній мітлі влітають три голих відьми: Богословська, Лєнка Бандарєнка і Королевська. З каміна знову випадає Пастор. У двері, переступаючи через Віктора Павліка входить Юля, дико регоче і пиздить усіх пльоткою. Самий главний б’є Шляшка в морду і той летить в камін, де обтряхується Пастор. Обоє падають в попіл. Гроссеман рже. З-під столу вилазить заспанний Сєня, хватає пляшку віскі надпиває з горла і пиздить нею Гроссемана по голові. Поплавський запригує на стіл і розмахує руками. Голі відьми Богословська, Бандарєнка і Королевська ричать і нападають на Самого главного, но він їх люто пиздить ногами. Відьми по черзі вилітають у вікно. З колонок починає волати «Кропива ти, моя кропива»…
Завіса.

(c) Bog Dan

Опубликовал(а):

не в сети 1 неделя

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть