Пятница , 9 Декабрь 2016

Сокровіща Рига

Добавлено в закладки: 0

Англія, Лондон, Бейкер-стріт, 221-б.
Смєркалось. Холмс, Ватсон і Тадеуш Шото, маленький, рудоволосий чоловічок, сиділи біля каміна, курили кальян та пили віскі. Місіс Хадсон тим часом готувала їм вечерю.

— Пане Тадеуш, а скажіть нам, будь ласка, як ваш брат знайшов скриньку з коштовностями? — Ватсон випустив струйку білого диму і мрійливо подивився, як вона повільно розпливається в повітрі.
— Ооо… Доктор, ето така цікава історія! — Шото тоже пихнув кальяном. — Щас розкажу…
— Зачекайте… — Шерлок Холмс підняв важкі повіки. — Давайте вип’єм віскі, а вже потім історія…

Ніхто не возмущався. Доктор Ватсон налив усім віскі. З кухні надзвичайно смачно пахло чимось непонятним для англійського носа, але слюні від цього виділялися не менш інтенсивно, коли місіс Хадсон готувала сідло барашка. Вони мовчки випили.

— Ага, так вот… — Тадеуш Шото продовжив розповідь. — Я пропущу саме начало, а почну з кінця. Мені прийшла анонімка, а вірніше бандероль з пачкою бумажок. Брат сказав, що то чиясь шутка, но я так не вважав і открив бандероль. Там були тайні записи нашого батька! А через кілька днів до мене прийшов якийсь небритий чувак, представився журналістом і сказав, що то він прислав ті папери…
— Хмм…А чому імєнно вам? — спитав Холмс, не відкриваючи очей.
— Нууу… Мій батько мав тайну, яку розказав нам з братом перед самою смертю.
— Так, так, так… Це уже цікавіше. Я все записую, кажіть далі. — доктор Ватсон перегорнув сторінку блокнота.
— Ага, значть вот… Батько, а він був майором і членом таінствєнной організації з непонятним названієм, не помню точно, кажись якась партія арегонів, чи регандонів, чи якось так, зібрав цілий ящик сокровіщ. Вірніше, як оказалось, він їх спиз… Украв, корочє, з партійної каси, а шоб обезопасить свою жопу, він всі расходи записував у журнали. Таким чином він тримав усіх бонз за їхні жирні яйця, гг… — Тадеуш Шото глянув на пустий стакан. — Повторім, Ватсон?
— Канєшно, канєшно! — доктор важко піднявся і налив знову. — А хто такі, ці рег, риг… Тьфути…
— Це ж елементарно, Ватсон! — вигукнув детектив. — От є у нас торі, є віги, а це риги. Шо непонятно?

Вони знову випили. Аромати з кухні просто зводили з розуму! В кімнату впливла місіс Хадсон.

— Джентельмени! Вечеря буде через п’ятнадцять хвилин! — важно сказала місіс Хадсон і так же важно удалилась.

— Вооот… Но одноногий і паскудний карлік, які тоже були члєнами партії регандонів, чи як воно там, неважно, узнали про компромат! Вони довели нашого батька своїми угрозами до критичного стану і у нього случівся інфаркт… Ннда, отак він і помер, з жирними яйцями бонз в руках, можна сказать, гг… — майор п’яненько гигикнув. — А потом ми з братом перекопали все подвір’я, но не знайшли сокровіщ. Но брат случайно вичислив, шо мєжду чердаком і стелею кімнати єсть хитрий пробєл! Корочє, він пробив потолок, а там полуетаж! І стоїть скриня!

— Ого! Як красіво! — Холмс підняв повіки. — Но, пробачте, а де ж були записи?
— Там же, в скрині були. І там стоко всього, оказалась! Компромат на наших лордов, серов і перов! І на міністров! І даже на саму королеву! О, как! — Шото возбуждьонно замахав руками. — Шок! Ето сєнсація вєка! Там оказалось такоє, ооо… Брат сховав папери в сейф, але їх оттуда наглим образом спиз… Украли, в общєм, ннда… А потом ета бандероль, журналіст… І ось я тут, у вас, джентельмени, ось ці папери і я не знаю, що з ними робить…
— Правільно зробили, шо до нас прийшли… — Холмс пихнув кальяном. — Зараз ми отправим посильного до інспектора Фреймут, а потом… А потом устроїм большой бадабум в Англії!!! Встряхнем це сонне королєвство, муахаха!!!

Двері відчинилися і в кімнату повільно запливла місіс Хадсон у гарній вишиванці, з тацею в руках, на якій стояла величезна макітра з чимось дуже красівим і воно безумно смачно пахло!

— Вечеря, джентельмени! Містер Холмс, як ви і заказували, го-луб-ці… Так, правільно я кажу, да?
— Так, місіс Хадсон, імєнно так! — Холмс оживився і його очі хтиво заблищали. — Українська їда, вона така… Аххх… Знайомтеся, це голубці, джентельмени, ГОЛУБЦІ! За це треба неодмінно випить! Наливайте, мій дорогий Ватсон!

Компанія прийнялась уплітать смачнющі голубці, мовчки і прицмакуючи. Джентельмени щурились від задоволення, чавкали і періодично запивали голубці віскі, бо перцівки в Англії дістати було просто неможливо. Вечір перестав буть томним і обіцяв нескучне продовження…

(c) Bog Dan

Опубликовал(а)

не в сети 3 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть