Воскресенье , 4 Декабрь 2016

Сповідь корупціонера.

Добавлено в закладки: 0

…Ох ,люди добрі, як же ш тяжко-важко стало!Як важко! Ви собі навіть не уявляєте.Ото вже другий день до нотаріусів як на работу.Рівно о 9-й як штик.Купа паперів .Чужі люди.Да, знайомі вроді, але як ти йому в душу зазирнеш?Он він аж трусицця від щастя, спотівшими руками аж сучить , гадьониш, як бугай перед злучкою у нашому селі.Бо отримати дарствіну на «Бентлі» то вам не в лужу перднути.А мені за те «Бентлі» знаєте -скіки прийшлося пережити? Мов той хорт стрибав по лісах та байраках,що б СБУ не взяло за сідниці, три(!!) рази міняв місце зустрічі .Повезло.Прокатіло.А тепер всьо же, всьо що нажито непосильною працею, тре переписати.Нє, на жону ніззя.На дітей ніззя.Навіть на тещу, хай вона сказицця, теж ніззя.От приходицця мучатися.Ризикувати.Тратити робочій час.Відриватись від государствіних дєл.А тих дєл — паровоз і кутузова тєлєжка! Всім нада допомогти.А в мене що, 100 голів і 200 рук ,чи шо? А времені зовсім мало, тре до 15 вересня встигнути.Добре, шо хоть пацани з спецсвязі трохи оттянули.Не забісплатно, канєшно, і не за харошіє глаза, но жізнь така.Я б на їх місті так само зробив.Як бабло саме пливе, то чом би й ні?
Вопчє, бабло- це саме важне.Є бабло- усе твоє: і дачі, і машини, і тьолкі, і бухло, і царство земне і небесне.А без бабла ти ніхто.Бо вся от а хрєнопень- любовь ,жалощі — то все юрунда.
Любовь є до грошей, а гарне личко ,цицьки і дупа- то дрібниці.За дрібницю і купується.
Я от оженився на багатій і не жалкую,дай боже усім такого посага ,що я отримав.
А жалощі, сочуствіє…То все для дурників.Як нема сил взяти бабло, то вони й просять,оце і всі жалощі.Ще якусю хрєнь придумали- оте волонтьорство !Ну точно або дурні, що віддають останнє , або ж грошей нема куди дівати.Я от під час війни добряче набрав бабла.Як? Хе хе, місця тре знать.Із нужними людьми общацця.Бо ж правильно кажуть ,що під лежачий камінь вода не потече.А воопче це класна штука — оця війна.Ризику ніякого.Я к що даже прийдуть росіяни, я їм знадобилюся.Дам на лапу кому нада і влаштуюся на хлєбне місце.Ім без мене ніяк- мусть же хтось стадом управляти.Шо ,що? Государство? Батьківщина? Мова? Хахаха,не смішитє мої тапки, родіна там де бабло і дупа в теплі.Мова- та какая разніца, я й на суржику магу і на русскам .Усьо равно ми адінарот,так що ні нада .
А ,от ще.Я по вашому такий сякий ,хабарник і всеьакоє прочєє, так вас хто ж заставляє давати,га? Ви ж самі спокушаєте.Самі питаєте одне в одного: «А сколько єму луччє дать?Шоб побистрєє вапрос рєшіть!»
Ладно , засідєвся я тут, а в мене ж дєл по горло і вище.День і ніч думаю про вас.Шо б вам було що заробити.І що б з того заробленого і мені перепало.Якусь долю чесну.Ну ,все, он «Хаммер» зупинивсь ,то приїхав нотаріус ,зразу видно, що людина він тямуща, вміє жити, тре йти.Адьє, вобщєм!

(c) Сан Ванич

Опубликовал(а):

не в сети 1 неделя

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть