Четверг , 8 Декабрь 2016

Віолончєль, ето…

Добавлено в закладки: 0

— Ну, ашотакоє? Віолончєль, мєжду прочім, ето такой інтєрєсний інструмєнт… Ето, еммм… Ето… — Путін наморщив ботаксну морду, питаясь сформуліровать якусь внятну відповідь. — В общєм, не о віолончєлі ж рєчь!
— Владімір Владіміровіч, так 2 міліарда, слішком огромная сума для простого музиканта! — сказав якийсь журналіст і бистро сховався в натовпі.
— Какая она огромная, пєрєстаньтє… — морда Путіна розпливлась в улибкє і він вальяжно махнув рукою. — В масштабах нашей вєлікой, могучєй і бескрайнєй родіни какіє-то жалкіє два міліардіка, как капля в морє. Ну, а так, то кто на што учілся, я вам скажу… А віолончєль, ето ж нє… Ето же вам нє… Ето… Еммм… Ну… Еммм…

Путіна знову переклинило і він нервово зайорзав на стільці, намагаючись сохранять умний від.

— Господін прєзідєнт, но для обичного музиканта нєрєально заработать столько! — молоденька журналістка сміливо встала зі свого місця. — Скажитє прямо, што он отмивал ваши грязниє дєньгі!
— Дєвушка, как вас зовут? — Путін хижо прищурився.
— Жанна. А что?
— Как Жанна Д’Арк прямо, хех… Так вот, шо я вам скажу, Жанна… А кто говоріт, шо он обичний, мм? Талант нада імєть, тогда і заработать можна много, даже на одной віолончєлі єслі іграть, так то… Он труділся нє покладая рук, іграл до кровавих мозолєй… Да… І о какіх ето грязних дєньгах ви говорітє, мілочка? Грязних дєнєг нє биваєт, бивают только чєсно і очєнь чєсно заработаниє, запомнітє ето раз і навсігда! У мєня вапщє нєт нікакіх моіх дєнєг… Откуда у простого прєзідєнта могут бить міліарди? Чєпуху ви нєсьотє, дорогуша, єрєсь… — Путін щьолкнув пальцями і двоє в чорних кожаних куртках підхопили журналістку Жанну під руки і бистрєнько винесли з залу. — Єщьо вопроси будут? Нє? Ну, і замєчатєльно, а то мнє пора страной управлять, засідєлся я тут с вамі…

Зал розразився гучними оваціями, всі встали і благоговєйно дивилися на ботаксного чма, який швидко покидав сцену дєбільной походкой опитного підараса…

(c) Bogdan Grubich 

Опубликовал(а)

не в сети 2 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть