Вторник , 6 Декабрь 2016

Вєра, Надєжда і сінокос‬

Добавлено в закладки: 0

#‎вєранадєждаісінокос‬

— Оце так пече! Шото я і не помню такого. А ти, Надєжда, помниш? — сказала огромна мишача голова, яка виглядала з води.
— Та ладно. Он в тому році тоже приблизно так шкварило… — відповіла інша така сама голова і занурилася під воду.

Вєра і Надєжда, а це були імєнно вони, кисли у ставку, рятуючись від лютої спеки. Дві велетенські, схожі на доісторичних ящерів, крилаті миші, прибули на хутір діда Василя, щоб допомогти тому з сінокосом. Та пекельна погода і їх заганала у прохолодні води ставка.

— Фуууффф, Вєра, даже їсти не хочеться, прикинь! — сказала Надєжда і хлюпнула водою на голову. — Ні шашлику, ні борщу, нічого…
— Та да… Но холодного пивка я б щас отето забулькала, гг… — гигикнула Вєра і занурилася під воду.
— Забулькала б вона, ага… — пробурчала Надєжда. — А ти його охладила? Ти подумала про це? Всьо я должна…

Вєра вспливла на поверхню і випустила з рота довгу цівку води. Вона довольно либилась, а її смертоносні ікла виблискували на сонці.

— Мєжду прочім, я все чула! Канєшно, подумала! Но ти ж перша ухопила сумку-холодільнік, хулє тепер бубниш… — Вєра перевернулася на спину і погребла до берега. — Скажи ще, шо ти пивка не хочеш…
— Чо це? Хочу… — Надєжда кілька разів окунулася з головою. — Чуєш, сістра, а шо ото в Турєціі було, ти в курсі?
— Тюбля… Я ж просила, ніяких інтернетів поки сіно не поскирдуєм! — зло висказалась миша, виповзаючи на берег.
— Ага-ага, ти знаєш, значить тоже лазила… Я от було подумала, шо то Хуйлуша бузіт. Ну, турецький султан йому ж, як кістка в жопі… Ще й алібі заранєє придумало, коли своїм кріпосним розрішив туди знов на отдих літать. Але умні люди кажуть, шо і воно всцялося не на шутку, гг…
— Всцяне Хуйло, ггг… — Вєра хижо улибнулась. — Хотя, хароше Хуйло — дохле Хуйло, а перелякане, то воно може ж і хуйні всякой наробить.
— Отож… — Надєжда в три гребка допливла до берега. — Ладно, хєр з ними, з тими яничарами, у нас своїх проблем хватає… Ось сінокос закінчимо і пора знову сафарі на сєпаров устраювать. І пивка попить зараз, ето святоє!

Дві велетенські крилаті миші, більше схожі на доісторичних ящерів, сиділи під розлогою вербою, смакували холодним пивом і дивилися на зеленуваті води ставка, по яким іноді пробігали легенькі брижі від гарячого, південного вітерця.
Десь посеред плеса до поверхні води підплив здоровенний короп, щоб хапнути повітря. Він побачив двох потвор, що пили пиво, сидячи на березі. «От потвори…» — подумав короп, вдарив хвостом і зник у глибині. Літній день продовжувався…

(с) Bog Dan‎

Опубликовал(а):

не в сети 1 неделя

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть