Суббота , 10 Декабрь 2016

Загадка вєка

Добавлено в закладки: 0

Ніро Вульф з Арчі Гудвіном сиділи за столом і чекали на гостей вже хвилин двадцять. Вульф вже було почав нервувати і навіть випив лишню пляшку пива, коли на порозі з’явилися Шерлок Холмс з Ватсоном. А за ними, менше, ніж за хвилину, і міс Марпл, Еркюль Пуаро разом з капітаном Гастінгсом під’їхали на таксі.
Нарешті вся компанія зібралася за столом і Фріц Бреннер, кухар Ніро Вульфа, подав шикарну вечерю. Справа, яка зібрала всіх цих видатних майстрів своєї справи, була дуже і дуже заплутаною…

— Що ж, шановні, радий вас бачити у свої скромній барлозі… — пробубнів Ніро Вульф, випивши залпом чергову порцію пива. — Отже, нам треба дати відповідь на одне єдине питання — звідки у етого скользкого чєловєка-лєща бабло на таку квартиру?!
— Та це даже не вопрос, тю… — Холмс задрав носа і обвів всіх презирливим поглядом. — Продався, подлєц, купили його з потрохами…
— І я такого же мнєнія. — піддакнув Ватсон.
— Та точно, купили… — Пуаро нервово постукав пальцями по столу. — В «Сбєрбанк» просто так не ходят, факт!
— А я б не спішила з виводами. Он у нього ж тьолка грошовита, насоса… Наспівала, ілі шо вона там робить. Підкинула ніщєброду на хатинку, пожаліла. Може він в постєлі монстр, гг… — міс Марпл ігріво блиснула очима.
— Міс Марпл, гммм… — Вульф насупив брови. — Скільки ж їй соса… Скільки ж співать їй треба, шоб ото стільки зрубать бабосов, мм?
— То уже інше питання, містер Вульф. Олігархи етім пєвіцам і прочім представітєлям шоу-бізнеса дєнєх не жаліють… — міс Марпл поправила окуляри.
— Та ладно, не вірю! Продався він, однозначно! — Холмс настаював на своєму.
— А шо там цей говорящій чєловєк-рибалєщ заробляє? Много? — Пуаро глянув на капітана Гастінгса. — Ти не в курсі?
— Та сказав, що 50 штук гривень в місяць. — капітан перегорнув сторінку в блокноті. — Плюс откати за голосування, за говновброси, подарки на день журналіста… Та прілічна сума виходить за рік, ннда…
— Так що, він сам насоса… Тоість, заработав?! — Вульф поковиряв вилкою суфле із лосося. — Фріц накосячив з рецептом, не буду я такоє їсти…
— Нє… Про-дав-вся! Я увєрєн! Щас, зачекайте, Майкрофт пробив по своїм каналам, должен передзвонить з хвилини на хвилину. — Холмс самодовольно улибнувся. — Ватсон, ідіть до телефона…

Не встиг Холмс закінчити фразу, як протівно заверещав телефон. Ватсон підняв слухавку.

— Так, так… Поняв. Передам. До побачення, сер. — сказав Ватсон і поклав трубку. — Джентельмени, вибачте, але прямих доказів немає… Чєловєк-рибалєщ скользкий тип, однако…
— Я тут порушую всі свої правила, за столом про справу говоримо, а толку ніякого! Всьо, поїли! — розсердився Вульф і важко піднявся на ноги. — Пішов я отдихать, бувайте…

Всі здивовано переглянулись. Пуаро погладив свої вусики і хитро глянув на Гастінгса.

— Капітан, викликайте таксі, поїдем в гості до цього типа. Міс Марпл, Холмс, Ватсон, ви з нами?

Всі дружно кивнули.

— І я з вами, якщо ви не проти. — Арчі Гудвін демонстративно поклав на стіл револьвер. — Пора плотно взять за зябра цього чєловєка-лєща…

(с) Bog Dan

Опубликовал(а)

не в сети 3 дня

Толя сЫнок Опанаса

163

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 266Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть