Понедельник , 5 Декабрь 2016

Зигзаг судьбы

Добавлено в закладки: 0

— Так, Дімка, подь сюди! — грозно рявкнув Путін на Мєдвєдєва. — Забудь про етіх покємонов хоть на мінуту, а то я твой айфон тєбє засуну в…

Путін не доказав, як в кабінет влетів Пєсков. Він був переляканий і увесь потний.

— Там… Там… Там… — Пєсков кудись тицяв пальцем і хекав, як загнаний пес. — Влади… мир… Владими… Владимирович, там… Там…
— Там-там-тарам-пам-пам, гиги… — Мєдвєдєв дурнувато засміявся. — Пєсок, нє гоні, гигиги…

Пєсков побачив графін з водою і ломонувся до нього. Пив довго і смачно.

— Ооо… — Пєсков удовлєтворьонно закотив очі. — Січас, січас, сєкунду…

Путін нєрвно йорзав жопою по сідалу. Його здоровенний золотий трон аж трусився від цього.

— Фуууффф… Владімір Владіміровіч, там Савченко вєрнулась! — нарешті видав Пєсков і сховався за бочку з фікусом.
— Шоооо?! Хтоооо?! — Путін увесь побілів і заскреготав зубами. — Ти шо, Пєсок, с ума сошол?! Какая Савченко?!
— Нє, ваше височєство, не сошол… Вєрнулась! Як бумєранг… Говоріт, переговори єй нада! І грозіт вам голодовкой!
— Какіє такіє переговори?! Какой бумєранг?! Нічо не знаю… І вопщє, хто єйо пустив сюда?! — Путін почав гризти нігті. — Так, мєня нєт! Я улєтєл на Байкал, на рибалку…
— Ну, бумєранг… Ето страшне і смєртєльне оружиє австралійскіх аборігєнов! Помнітє, Владімір Владіміровіч, когда-то і у вас такой бил… — сказав Мєдвєдєв, ковиряючись у носі пальцем.
— А нам шо дєлать? — Пєсков потупив погляд. — Я боюсь ету женщіну, Владімір Владіміровіч, вєдьма она! Гундяєв так і сказал, шо проклятая вєдьма, вот!
— Нє знаю! Шо хотітє, то і дєлайтє! Назад в Кієв отправьтє, в Амєріку, в пустиню Сахара, на Луну, на Марс… Та куда нібудь, аби подальше! Дєнєг дайтє, самольот, ракєту… Всьо дайтє, шо нада, пусть только валіт отсюда! — Путін зліз з трона і почухав дупу.
— А може захєрачіть? — Мєдвєдєв злякано сховав айфона в кишеню. — Нєт чєловєка — нєт проблєм. Мм?
— То чєловєка, а то… Вєдьма она! Тьфу, тьфу, тьфу… — Пєсков перехрестився.
— Владімір Владіміровіч, я с вамі на Байкал!
— І я! — пискнув Мєдвєдєв.
— От дєбіли, бля… Кстаті, а де Лавров? — Путін зло глянув на Мєдвєдєва. — А ти, мєлочь пузатая… Єщьо раз про покємонов услишу, отправлю Крим превращать в остров-сад, поняв?!
— Острозад?! Ето как? — Мєдвєдєв аж присів. — Нє хочу в Крим, на Байкал хочу, с вамі хочу!
— Острим носаком в зад! Придурок… — Путін увалив подзатильнік Мєдвєдєву. — Так, Гундяя зовітє, вєдьми, то єго профіль. Бєгом всє на самольот! Пєсок, усатая твоя морда, і нє дай бог водкі на борту нє будєт, убю!!!

(с) Bog Dan

Опубликовал(а):

не в сети 1 неделя

Толя сЫнок Опанаса

162

Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитель!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан’ї дам.

© Лесь Подерев*янський

Украина. Город: Львов
Комментарии: 265Публикации: 219Регистрация: 28-05-2015

    Добавить комментарий

    Войти с помощью: 
    Авторизация
    *
    *
    Войти с помощью: 
    Регистрация
    *
    *
    *
    Пароль не введен
    *
    Ваш день рождения * :
    Число, месяц и год:
    Войти с помощью: 
    Перейти на страницу
    закрыть