Нам помніцца варонє, або Йолка

Нам помніцца варонє, або Йолка

– Нам помніцця варонє!

– Гав- гав-гав-гав, – гучно рявкає новорічний хор батальону.

– А може буть собакє!

– Му-му-му-му!

– А можебуть каровє!

– Кар-кар-кар!

– Ужасно повєзло!

– Так, стаять, – каже комбат. – Шо це за хуйня? Де це ворона гавкала? Шо ви таке співаєте?

– Згідно бойовому розпоряжденню. – сумирно каже Робингуд. – От, в паперу написаний текст пісні. Тут підпис начмєда є. «Нам помніцца варонє. Гав, гав, гав.»

– А ну дай сюди.

Камбат розддивлюєцця текст на паперові. Первертає догори, потім абратно.

-Та то, Док стратив. То він «контрал це», та «контрал ве» на комп“ютеру. Сплутав строчкі. А шо самим голову важко включити? Як може ворона гавкати?

– Паслєдній раз, коли ми включили голову… То ви знаєте шо було. Давайте більше не порушувать Мінськіє саглашенія. Як написано, так і робимо.

– А шо такє «Людка — ням-ням-ням»? – падазрітельно питає камбат, перевертаючи листка.

– Е-е-е… То таке. То вже від руки дописали. То не в тому смислі шо ви подумали, а тому шо вона поваріха, То ми так тіпа кушаєм. Ви шо, як можна таке падумать! Цеж Цірцея!

Солдатня почина бурмотіти: «Кассандра… Афродіта… Кассіапєя…»

– А ну тіхо, – каже комбат. – Грєкі дрєвні. Нахуя ви йолку зрубали?

– Бо новий рік.

– Ще місяць! Сьодні тіко перше дікобря!

– Так а шо робить, коли дівятий бат вже лазить біля той йолки з сантімєтром! Хто перший встав, того і тапки. Було розпорядження почати підготовку до святкування нового року с першого жовтня. Провели опірацію по опєрєженію. ОБСЄ приїхало, питає — чому растєніе поперек двору лежить, ми сказали шо то в целях маскіровкі. Вони попизділи шось між себе москальскою, залізли в два білих джипа та поїхали кібеніматєрі.

Комбат сіда на ступєнькі та хоче заплакать, але не може, тому шо мужчіна та підпалковник.

– Вона ж ссохне до нового року!

– Нічо падобного, – вєжліво каже Робінгуд. – В нормальній хаті йолка стоїть до восьмого березня. А то бува шо до першого травня. Он і мєдіціна каже, шо може сохраніть. Але треба вісім літрув води, соль, пісок на день та маскіровочна сітка, щоби хвоя ся не засохла під сонцем.

Комбат мрачно дивиться на мене.

– Ага. Тіперь всьо панятно. Мало мені було горя із связюками, тепер в війну вступила мєдіціна. Ворона гав-гав-гав, кажеш? Пріслав ім хтото сиру. Грам, думаєцця, двєсті. А може буть і тріста. А може півкіла?

Я тікаю. Тобто відступаю, бо збройні сили не тікають. А занімають заранє підготовлені пазіції.

Нє, так воювать ніззя.

Look Gorky
топ-автор

0

Опубликовал

не в сети 1 месяц

Сергей Вагнер

Нам помніцца варонє, або Йолка 16
flagУкраина.
42 года
День рождения: 08 Июля 1977
Комментарии: 4Публикации: 804Регистрация: 23-06-2018
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
РЭНБИ
Добавить комментарий
Войти с помощью: 
Авторизация
*
*
Войти с помощью: 
Регистрация
*
*
*
Ваш день рождения * :
Число, месяц и год:
Отображать дату:
Войти с помощью: 
Генерация пароля