Голова Полтавської обласної Ради Олександр Біленький, широко відомий у області та за її межами своїми чималими статками, став багатшим ще на більш ніж п’ять мільйонів гривень.
Про це стало відомо із суттєвих змін у декларації чиновника.
Вчора, 10 червня, Біленький задекларував 5 мільйонів 386 тисяч гривень доходу від відчуження нерухомого майна.
У декларації за минулий рік, нерухомості у голови облради чимало – цегельний завод (вартістю всього 252,5 тисячі гривень, – ред.), житловий будинок, земельна ділянка, житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами (все – у Полтавській області і не визначеною вартістю, – ред.), дві квартири у Києві загальною вартістю понад три мільйони гривень та орендована земельна ділянка.
Отож, про продаж якого саме майна йдеться наразі невідомо, як і про походження нерухомості, якою володіє Біленький.
У 1994 році теперішній голова облради розпочинав свою трудову діяльність керівником гуртків Решетилівського центру туризму. З 1998 по 2006 рік був помічником-консультантом народного депутата.
Потім Олександр Біленький зайнявся бізнесом і був засновником чотирьох фірм.
У 2006-му заснував ТОВ «Петровсько-Роменський цегельний завод». Генеральний директор організував свій бізнес, придбавши бездіяльний на той момент цегельний завод навпіл зі своїм товаришем.
Наступний крок громадського діяча – придбання в 2013 році підприємства з виробництва безалкогольних і солодких напоїв у Бердичеві – Бердичівський завод безалкогольних напоїв. При цьому Олександр Юрійович стає його виконавчим директором, не залишає і політику, часто консультуючи різних громадських і державних діячів.
Займався бізнесом на Луганщині (звідки привіз на Полтавщину “своїх” людей, про що йтиметься нижче, – ред.). У 2015 році повернувся на Полтавщину, де йому особливо поталанило, бо його обрали головою обласної ради.
І тут розпочалися “дива” у деклараціях.
У 2015 році з нерухомого майна зазначено цілісний комплекс – цегляний завод, куплений 11 грудня 2006 року загальною площею 2 тис. 608 м². Знаходиться в Петрівці-Роменській Гадяцького району Полтавської області.
Житловий будинок, придбаний у Ганжах Решетилівського району Полтавської області 28 грудня 2013 року, площею 168,10 квадратів, належить дружині. Виникає запитання: приватний будинок є, а присадибної ділянки в декларації чомусь немає, хоча насправді земля біля будинку є. Але, як скаже в одному з інтерв’ю сам глава облради, її розміри не настільки значні, щоб заносити до декларації. Тим не менше, ця ділянка у декларації за 2016 рік вже зазначена, і її площа – 2500 квадратних метрів, що, погодьтеся, чимало.
Земельну ділянку розміром 2500 м², що належить дружині, було куплено ще 28 грудня 2013 року. 25 листопада 2016 року Оксана Олександрівна також стала власницею 1/5 частини житлового будинку з господарсько-побутовим будівлями в Решетилівці площею 88,7 м².
З одягу глава обласної ради декларує у 2015 році шубу дружини вартість 100 тис. грн. Причому, куплена вона за цю «скромну» суму ще 1 листопада 2014 року. Вказані в декларації й чотири ікони, а також каблучки дружини з дорогоцінного металу з дорогоцінними каменями та два чоловічі костюми торгової марки Brioni вартістю 70 і 75 тис. грн.
А ось торгові марки прикрас та їх вартість декларант посоромився зазначати. Як і у випадку з іконами. Шуба і костюми фігурують у деклараціях за 2015, 2016 та 2017роки. А от з декларації за 2018 рік одяг зник.
Із транспортних засобів Олександру Юрійовичу належали у 2015 році Land Rover Sport, 2012 р.в. вартістю 1 млн. 100 тис. грн. Його дружині – також Land Rover, але іншої моделі – Evoque, 2013 р.в., куплений за 900 тис. грн.
Примітно, що обидві автівки були придбані 1 квітня 2013 року. І їх загальна вартість у 2 млн. грн. наводить на думку, що звичайний підприємець навіть за найсприятливіших умов навряд чи зміг би собі дозволити викласти за один день одразу два мільйони. І ще: якщо обидва Land Rover Evoque куплені в 2013 році, а їхні роки випуску 2012 і 2013, то стає зрозуміло, що брали їх у автосалоні.
Вказаний у декларації і Hyundai IX35, 2010 р.в., а також старенький екскаватор М-201А, 1973 р.в., придбаний із кимось у спільну власність 2 грудня 2006 року. Його вартість невідома. За декларацією зрозуміло інше – завод куплений через дев’ять днів після дати придбання екскаватору. Навряд чи це може бути збігом обставин. Примітним є той факт, що елітні авто, зазначені у минулих роках, у декларації за 2018 рік зникли, залишилися лише екскаватор та лише одне авто – TOYOTA CAMRY 2017 року випуску за мільйон.
Його цільові облігації у 2015 році свідчать про те, що глава облради вміє користуватися фінансовими механізмами. Кількість цінних паперів – 22 тис. 409 акцій номінальної вартості 65. Виходить – 1 млн. 456 тис. 585 грн. Їх емітент – ТОВ “Будспецсервіс”.
У наступному 2016 році їх кількість зменшується до 17 тис. 313. Номінальна вартість вказана та ж. Отже, різниця виходить на суму 331 тис. 240 грн.
Крім цього, прибуток його дружини від відчуження нерухомого майна в 2015-му склав 1 млн. 262 тис. 70 грн. На запитання журналіста знімальної групи 112 каналу про походження цих грошей чиновник відповів: «Вона продала квартиру в Києві, така була сімейна ситуація, не тільки, щоб утримувати сім’ю, а й готуватися до виборчого процесу».
Що стосується корпоративних прав посадової особи, то в грошовому вираженні в корпоративі цегельного заводу зазначена сума 20 тис. грн. А вартість підприємства на момент покупки – 252 тис. 500 грн. (саме ця сума зазначається на початку його декларації і залишилася досі).
Ціна іншого його ТОВ «Спіка» більш адекватна – 735 тис. 364 грн. Як і у випадку з цегляним заводом – 50% власності. ТОВ «Регіональна промислова група» – 34%. А також ТОВ “Універсал” – 100%.
Але права на всі об’єкти передані деякому Василюку Віктору Борисовичу. За твердженнями самого політика, він не знає, що це за людина: «Просто передав корпоративні права і все». І додав, що не отримує ніяких дивідендів.
Готівкою в декларанта ще у 2015 році було: 320 тисяч доларів США, 650 тисяч гривень, у дружини – 126 тисяч доларів. Третім особам декларант позичив 130 тис. доларів.
У 2016 році: 305 тисяч доларів США, 500 тисяч гривень, у дружини – ті ж самі 126 тисяч доларів. Позика третім особам у сумі 130 тисяч доларів залишилася.
У 2017 році – ті ж 305 тисяч доларів, 450 тисяч гривень, у дружини – вже трохи менше – 120 тисяч доларів, і ті ж самі 130 тисяч доларів позики третім особам. Отож, статки подружжя за три роки майже не змінилися. Невже вони нічогісінько не витрачали?
У 2017 році з цінного майна та одягу декларується все той же, що й рік, два назад. Ви повірите, що забезпечена сім’я три роки нічого не купувала? І його дружина ходить усе в тій же єдиній шубці, купленій ще п’ять років тому за 100 тис. грн.? А він у двох костюмах, про які йшла мова вище?
Звідки такі величезні суми в екс-бізнесмена, нинішнього суспільно-політичного діяча? Невже, володіючи цегляним заводом у минулому та підприємством із виробництва безалкогольних напоїв, можна було заробити такі шалені суми? Цікаво, що в своєму «Кеш тесті» знімальній групі 112 чиновник сказав: «Основна фінальна частина заощаджень – бізнес».
І додав, що «ніколи не був лінивцем» і цілих чотири роки пропрацював, керуючи гуртком. Тут навіть стає трохи смішно. Адже керуючи гуртком мати змогу відкласти певну суму грошей на цілий завод з обладнанням неможливо.
Отже виходить, що бізнесмен, котрий заробляв мільйони, йде на маленьку зарплату, якої йому вочевидь не вистачає, і реально живе на заощадження попередніх років (у декларації за минулий рік зазначено, що наразі Біленький отримує 44,5 тисячі гривень на місяць, – ред.). Заощадження немаленькі, навіть через чотири роки з початку державної служби і припинення бізнесової діяльності. Судячи з декларації за минулий рік: тільки готівки – 296 тисяч доларів США та 450 тисяч гривень, у дружини – 70 тисяч доларів, і кошти, позичені третім особам – 130 тисяч доларів. Разом – понад 13 мільйонів гривень.
Коли журналіст каналу «112» під час програми-розслідування «Кеш треш» поцікавився, чому успішний бізнесмен пішов на мізерну за попередніми мірками зарплату, Біленький сказав, що «політика – це теж своєрідний бізнес, достатньо прибутковий».
– Збираєтеся на цьому заробити? – спитав журналіст.
Відповідь Біленького приголомшила:
– А я вже заробив!
Дивує Олександр Біленький і своєю «довірливістю». Нагадаємо, корпоративні права з бізнесу, перейшовши на держслужбу, передав якомусь Віктору Василюку, якого, як стверджує, взагалі не знає.
Голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький відзначився не лише своєю декларацією, а і стилем управління в Полтавській обласній раді.
Про атмосферу, яку створює Біленький зі своїми радниками в апараті обласної ради, говорять вже далеко за межами Полтавської області. В апараті обласної ради створене так зване «тіньове управління», яке офіційно на роботу не оформлене, але впевнено дає «сумнівні» вказівки працівникам апарату та директорам комунальних підприємств. Замість руйнування корупційних схем, спостерігаємо створення нових, на фінансові потоки яких ставляться «персони» з інших областей. Громадськість усіма способами намагаються вилучити із процесу контролю.
Тільки станом на початок 2016 року в апараті «працювали»: луганський керівник групи радників, регіонал Володимир Іванов, який вважається головним політтехнологом Біленького. Регіоналка Олена Сутягіна, яка працювала «на громадських засадах», мала вільний доступ до бюджету області, «запроваджувала луганські стандарти» на Полтавщині. Богдан Василюк (юрист ББП на виборах) та Олександр Модленко (політтехнолог ББП), які займаються об’єктами комунальної власності. «Керував» ж роботою ради тоді Сергій Філь, друг Сергія Березенка, прямий керівник Андрія Пісоцького, куратор Полтавської області на місцевих виборах.
Перше «жовте попередження» Біленький отримав від громадськості, коли «протянув» на посаду заступника керівника «Полтавафарм» Майбороду Дмитра Івановича, який обіймаючи посаду заступника начальника Державної екологічної інспекції в м. Києві, за не припинення діяльності автозаправних станцій ТОВ «НАТ ГАЗ-2007» вимагав від директора цього товариства Штанька Р.Ю. хабар у розмірі 3 000 дол. США та вчинив закінчений замах на одержання хабара. і з того часу, таких “попереджень” було чимало.
Політики не завжди все декларують. Та й мільйонні заощадження часто переписують на своїх половинок. Справжню інформацію, напевно, ніхто не відображає. Збрехав у декларації – можеш розраховувати на безкарність. Звичайно ж, декларування доходів високопоставленими особами не є корупційним, але все одно виходить, що покриває корупцію.
Автор публикации
